English Español Français Deutsch Italiano Český Polski Русский Română Українська Português Eesti 中文 日本

Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

 
Розділ другий: Старець Миколай
 

Розділ другий:
Старець Миколай

Олексій ішов, то по коліна, а то й по пояс провалюючись у сніг. Насилу він добрався до скиту. Вже стемніло.

Він постукав у двері маленької хатини, де у крихітному віконці було видно світло свічки:

— Заходь! Відчинено! Бережи Господь!

… Олексій увійшов, перехрестився на єдину ікону Спаса Нерукотворного в передньому куті, вклонився.

… Він знав про старця Миколая небагато, лиш те, що він з нестяжателів. За публічні заклики до чистоти моральної всіх служителів церкви, до простоти в житті й оздобленні церковнім, — його вислали сюди багато років тому.

Прийняв тоді старець обітницю мовчання на десять років — і дотримувався її.

Через це — ставлення до нього перемінилося, і вже чимало подейкували про святість його.

Олексія ж до нього направили — ніби як у поміч немочі старця. І — задля навчання Олексія мовчанню.

… Олексій роззирнувся. При слабкому світлі свічки приміщення всередині виглядало маленьким і майже порожнім. Стіл, стілець, широка лавка… Навіть ліжка немає.

Він поглянув уважно і на старця Миколая — і раптом… заспокоївся! Стільки доброти, ласки й умиротворіння було в погляді старця — що й Олексія цей ніжний спокій обійняв і наповнив!

І відчай від того, яка печальна нинішня його доля, що стискав як лещата, придавлював до землі, — раптом відпустив Олексія.

… Старець Миколай був високий на зріст. Видно було, що в минулому велику силу мало його тіло. І роки — не зломили дух, не зігнули спину!

Біла від сивини борода обрамлювала сповнене доброти лице. Кожна зморшка на ньому була ніби промінчик від сяючих любов’ю очей.

Тиша й ласка випромінювалися у простір навколо його тіла.

… Увечері вони говорили:

— І за що ж тебе сюди призначили, синку?

— За вільнодумство…

— Зрозуміло.

— А Ви тут давно геть один живете?

— Давно… Ті тільки не один я! З Богом живу!

* * *

Так для Олексія настала нова епоха в його житті.

Поступово Олексій розповів старцеві Миколаю про себе все: про те, як ріс і виховувався, як духовний шлях єдино правильним вибором своїм бачив.

Олексій з дитинства не тільки до молитов старанність мав, але й до пізнання прагнув. Читав багато. Латину й грецьку вивчив. І цими мовами книги духовні в оригіналі читав.

Втім, і ті книги також — лише заохочували до подальшого пошуку: вони не давали відповідей на питання, яких ставало дедалі більше…

Про мрії свої він розповів старцеві Миколаю, про прагнення досягнути тих станів душі, котрих осягали найближчі учні Ісуса: Голос Божий чути, Світло Боже бачити, Волю Бога в усій повноті розуміти!

Розповів Олексій і про те, що закидали йому гординю, мудрування, котрі від лукавого! Пропонували каятися й жити — «як усі»!

Олексій тоді багато каявся, уважно вдивляючись у себе як в душу.

Але не шукати Істину і жити «як усі» — не міг і не хотів!

Багато говорив Олексій про власне розуміння життя християнського. Він раніше вивчав старанно писання перших християнських общин. І як же ж несхожим було те життя перших християн в общинах — на те, що тепер провадять люди, котрі йменують себе християнами!

Поривався він зрозуміти: чому, навіщо все так важко й похмуро — у влаштуванні теперішнього духовного життя в державі Російській?! І — чи можна змінити щось? І — як змінити?

Старець Миколай слухав його мовчки, даючи вихлюпнутися всьому, що наболіло в душі…

Олексій розповідав і про те, що послужило причиною того, що він опинився тут: що за пропозиції його зухвалі з перетворення життя церковного відправили його геть з Москви — щоб не бентежив голови ідеями своїми, щоб не затівав нових смут у житті церковнім!

… Про все розповів він старцеві Миколаю. Повідав і думки гіркі, і терзання про незнання теперішнє — як і навіщо далі жити?

* * *

Старець Миколай говорив рідко. Вони трапезували в мовчанні і проводили час в молитвах і простих справах по господарству, для життя необхідних.

Олексій з усіх сил старався якомога більше часу присвячувати молитвам. Та не давало це йому тієї спокійної радості, котрої старець Миколай був сповнений завжди.

І потроху почав він питання ставити про віру, про молитви, про розуміння життя чернечого.

Кожна така бесіда зі старцем показувала Олексієві нове бачення його власного життя перед Богом, поміччю неоціненною була.

А старець Олексія не лише втішав, а й присоромити міг:

— Сильна ще, синку, гордість в тобі! За велике щастя багато хто вважає життя чернече самітне в скиту! А ти — його засланням називаєш! Цього ж — подвижники духовні шукають! Тобі ж Сам Господь такий дар у долю послав! А ти — нарікаєш!

— Так не щодо себе ж…

— Якби не щодо себе — то не нарікав би на долю!

Хіба від того, що тут жити тепер станеш, — Бога менше поруч з тобою буде, ніж в Москві?

Ти ж сам — добровільно — чернецтво прийняв! І таке усамітнення — за радість вважати маєш! Через це — святість багато пророків і пустельників здобували!

Тебе Божий Промисел про тебе і Турбота Його — не радують, не бачиш їх!

Ти от що зрозумій, синку:

Смирення — воно лікує душу! Смирення — заспокоює думки!

Поки в розумі царює хаос і думки ніби змагаються між собою за панування над твоїми емоціями й бажаннями — ісихія, внутрішня тиша, — як недосяжний берег!

До тишини серця духовного, по інший бік від суєтності й погордливих думок, — провадить тільки шлях смирення та любові сердечної!

Смирення — очищує, піст — оздоровлює тіло!

А зусилля в ділах земних і духовних — зміцнюють волю людини!

Дуже багато — від особистого стремління людини залежить: на користь душі піде те, що відбувається з нею, — чи зашкодить!

Ось — поглянь: буває, що люди від голоду страждають, хворіють навіть. Але коли людина посту суворого дотримується з власної волі і для Бога — то інше відбувається: очищення й здоров’я і тілу, й душі піст несе!

А смуток зневір’я — гірше від усілякої хвороби руйнує життя людини, мов іржа роз’їдає душу!

Скоро марнота мирська залишить тебе — і серце теплоти сповниться! Суєтність думок тобі для цього зупинити треба!

— Але як?

— На Бога скерувати треба думки, а не на себе й проблеми свої та печалі! Це — перший малий крочок!

Якщо ж до Бога думки линуть — то від Бога і поміч приходить!

Через це — і розум очищення здобуває!

Якщо ж починають помисли про печалі твої власні чи про суєту мирську напосідати — ти їх відкинь і про Бога вчися думки мати!

Опісля ж — любов’ю і вдячністю до Бога за все — наповнювати душу будеш учитися!

Вміння добровільно підкорити себе Волі Божій — це є свобода, що здобувається в житті чернечому!

Є діяння, що тілом звершуються. А є — трудження душі.

І ці трудження — не безділля, не суєтні гарячі думки про щось величне!

Перед Богом живемо! Перед Ним розкрито — щомиті — все, що в нас відбувається!

І можна праведно почати жити за будь-яких умов зовнішніх! Не від того, що довкола нас відбувається, — гріхи наші походять, а від наших пороків, що всередині!

Адже, наприклад, цілком можливо не допускати в собі думок грішних, пустослів’я, смутку й безділля!

Молитви не допомагають, якщо лиш слова промовляються. Молитва — живою має стати! А оживає вона — в серці духовному, отут!

… Старець Миколай доторкнувся долонею до грудей Олексія так, що на якусь мить Олексієві перехопило подих. І Олексій внутрішнім зором побачив у своїй грудній клітині — світло і простір! Але втримати цього він не зміг…

А старець провадив далі:

— Можна одне лиш ім’я «Ісус» у тиші сердечній вимовити — і це більше від усіх молитов буде!

Ти молитву — у серці повторювати навчися! Наче уста твої — в грудях розташовані! І — наче свічку в серці духовнім запалено! Кожне слово тоді — з серця нехай звучить! Тоді — теплота сердечна з’явиться невдовзі, благодать Божу відчувати почнеш, присутність Його незриму!

<<< >>>





Присоединяйтесь к нам:

 
ГоловнаКнигиСтаттіФільмиФотогалереяСкринсейвериЕнциклопедіяАудіокнигиАудіолекціїПосилання