---

Суфійські притчі/Притча про образу, прощення та очищення душі

---

Притча про образу, прощення та очищення душі

Якось до Майстра, що не відкидає тіней, прийшла немолода жінка.

Вона розповіла йому сумну історію про своє життя:

— Я прийшла до Тебе за допомогою, бо життя моє сповнене смутку і не має сенсу. У мене більше не залишилося радісних надій на те, що колись все зміниться і Бог пришле щастя і в мій дім.

Я вдова…

Мій батько був суфієм. Він навчав мене любові до Аллаху, який живе і в красі природи, і в красі музики, і в красі слів, і в красі мудрих думок. Він навчав мене читання та письма, музики та вміння виконувати гарні танці.

Але, мій батько рано помер.

І тоді, родичі видали мене заміж. Я була зовсім ще юною, майже дитиною і підкорилася… Мій чоловік був набагато старший за мене. Я навіть не знала, що жінка може по-справжньому любити свого чоловіка. Я була для нього як рабиня-наложниця, яка слухняно виконувала його незаперечну волю навіть тоді, коли все всередині мене-душі чинило опір… Ішов час… Мій чоловік постарів і вже більше не гнобив мене, як раніше, але я продовжувала йому служити… Дітей у нас не було…

… Потім чоловік помер, і я лишилася зовсім одна.

Тоді, я ніби прокинулася від страшного сну. Я стала, як у дитинстві, бачити красу навколо, чути спів птахів та шум води у річці, я почала бачити зірки та сонце… Ця краса давала мені надію.

Я покохала чоловіка, свого сусіда. Ми були б гарною парою. Ми розмовляли про важливе. І мені здавалося, що ми завжди розуміли один одного. Мені здавалося, що він теж любить мене, захоче одружитися зі мною і, незабаром, запропонує мені поєднати наші життя…

Але йшов час, а він і не говорив про весілля.

А потім він одружився з молодою дівчиною… Так, вона була дуже красива… Але, — це було єдиною її чеснотою… Вона була примхлива і не дуже розумна, вона зневажливо відносилась до свого чоловіка, змушуючи його виконувати всі її забаганки…

Я продовжувала любити його… Це було світлом у моєму житті, хоч я й не отримувала взаємності. Я вибачила йому його вибір. Ми залишалися добрими друзями.

А потім… — він дуже скривдив мене. І світло наче померкло в душі… Я зрозуміла, що більше не можу, як раніше, жити любов'ю, яку дарую йому, тому, що йому не потрібне моє кохання…

Його зневажливі та злі слова ніби продовжують звучати в мене в душі і зараз і отруюють все моє життя!

Я вже не стану молодою і красивою, мої вміння нікому не потрібні… Самотність і порожнеча… Я не знаю, як доживати той час, який залишився мені на Землі… У мене майже немає коштів для існування, мені не під силу господарство мого колишнього чоловіка, яке занепало…

— Чи ти знаєш, що ти прийшла до суфія? Я не буду давати тобі поради про те, як і де шукати собі чоловіка. Я говоритиму з тобою про інше. Чи хочеш ти змінити своє життя перед очима Аллаха?

— Так, я хочу спробувати, якщо ще можна щось встигнути.

— Перше, чого треба тобі навчитися, — прощати образи. Подивися, адже все погане, що діється з тобою зараз, походить від твоєї образи!

Кожному треба вчитися змінювати ситуації в своєму житті саме «зі свого кінця».

Часто бувають випадки, коли події, які приходять у наше життя, ми не можемо змінити, бо вони від нас не залежать. Але, свою точку зору на ті події, своє ставлення до того, що відбувається, людина може обирати завжди.

Причому, треба завжди пам'ятати, що все, що приходить, посилає Аллах і посилає Він це на благо!

Наприклад, дощ. І можна засмучуватися, що погода погана і не можна навіть вийти з дому. А можна, порадіти тому, що цілюща волога живить посіви та інші трави, дерева та кущі.

Або, можна засмучуватися від того, що сильна сонячна спека не дозволяє насолодитися прогулянкою. А можна, порадіти теплу, яке дає можливість дозріти врожаю.

— Ти кажеш, наче мій батько, і я знову слухаю, як маленька дівчинка!

— Тебе образили, і я навіть знаю, що образили несправедливо, якщо подивитися очима звичайної людини. Але ж, тільки від тебе залежить, чи продовжувати накопичувати в собі жовч гіркої образи і страждати від цього, чи пробачити і «відпустити» всю цю ситуацію, відкритися для нового чистого життя в гармонії з Аллахом!

Багато людей живуть, роками мріючи про помсту, виношуючи плани вбивства… Ти — не така: ти не бажаєш поганого цій людині. Але, ти робиш погано собі! Ти завдаєш шкоди собі, гублячи все найкраще, що в тобі є! А це: — гріх перед Аллахом! Ти ніби повільною отрутою отруюєш душу станом образи! І результатом може бути важка хвороба і потім передчасна смерть тіла.

Але тільки від тебе самої залежить рішення: продовжувати ображатись, чи пробачити. Адже зуміла ж вибачити йому, що у супутниці життя він вибрав не тебе!

Щоразу ми можемо самі вирішувати, як ми реагуємо на надіслане Богом у наше життя. Причому, єдиним правильним рішенням буде подяка Йому за все, що Він посилає нам. І ми можемо ставати кращими: добрішими, розумнішими від тих уроків, які є Його дарами для нас!

Це повністю у нашій владі: вибрати, як реагувати на те, що приходить до нас від Нього! І ти колись дуже давно вчилася це робити.

Ти ще не знаєш, який чудовий дар Аллаха принесла та подія у твоє життя! І в тебе зараз є можливість змінити дуже багато у своїй долі!

Твій батько був чудовим Майстром і встиг навчити тебе, як жити духовним серцем. Серце, що має крила, — це символ суфіїв. Це серце може літати у світі Любові та Світла, коли все навколо складається навіть найнесприятливішим чином!

Тільки дуже рідко за все своє доросле життя ти згадувала повчання свого батька! Тому багато чого в житті твоїм було не так, як могло бути…

Зараз ти можеш згадати те, як він вчив тебе жити, будучи сповненою любові до Аллаха та всього навколо! Жити серцем душі і більше не зламуватися від зовнішнього, небажаного, на перший погляд, ході подій…

Побач те, що відбувається при зануренні будь-якої душі в емоції образи чи гніву, смутку чи розпачу, бажання «собі» або заздрощів до інших… Будь-які низинні стани душі призводять до того, що в багатовимірній Світобудові душа виявляється в тому шарі, де панують вітри цих емоцій.

Вони ніби захоплюють душу в полон, поневолюють, не дають випливти до світла, до радості життя в Чистоті та Любові.

Потрібно навчитися очищати душу, привчаючи себе жити в тонкості та Світлі, щоб природним середовищем проживання були ті прошарки Світобудови, де царюють Любов і Гармонія, Ніжність і Турбота!

Подивися, адже той, хто живе, обплутаний низькими емоційними станами начебто, наприклад, зневіри, — той і навколо себе створює простір такий самий похмурий і безжиттєвий… Або, якщо душа розбризкує бруд ненависті та злості, то чорні та липкі ці стани дуже інтенсивно забруднюють простір довкола! На інших людей і на інші душі, і на рослини, і на тварин, на всіх і все, що знаходиться навколо, згубно впливає це зло! Від цього множаться печалі та бруд у просторі планети нашої!

Чим довше перебуває душа у важких і брудних станах, тим важче їй піднятися, очиститися, привчити себе жити у прозорій чистоті, у лагідності та ніжності!

Шлях суфія — це Шлях Чистоти!

І потрібно тобі почати саме з набуття чистоти себе-душі! І вже потім, ти зможеш перетворювати цю чистоту — простір навколо себе!

Якщо людина, прокинувшись вранці, відкриває серце духовне і наповнює його миром і любов'ю, спокоєм і ніжністю, і посилає ці емоції на всі боки світу: вперед і назад, вліво і вправо, вгору і вниз, бажаючи подарувати любов і спокій всьому навколо, то розкривається чистий і витончений простір серця духовного, яке радо заповнює Собою Аллах!

Ще можна навчатися з'єднанню з Потоком Світла Аллаха — Потоком, що тече зверху вниз і попросити Його допомогти очистити тіло та душу. Немов, Водоспад Чистоти хлине тоді! Цей Світлоносний Потік допоможе очистити і тіло, і душу, омитися, наповнитися та одягтися Світлом!

Це все — дуже просто! Кожен день повинен людина це робити!

Наповнившись Чистотою, зможе вона поєднатися і з Річкою Божественного Світла, що тече в просторі над полями, луками, степом або пустелею і теж, так дарувати любов із серця духовного — спільно з Аллахом, усім і всьому навколо!

Для початку, тобі буде досить лише цих кількох методів очищення душі. Потім будуть інші прийоми. Їх — безліч! Це і є Шлях Чистоти — Шлях суфія!

Тобі зараз може допомогти ще один зовсім простий засіб. Якщо раптом темні і важкі думки і емоції, за твоєю звичкою, накопиченої за довгі роки, знову намагатимуться здолати тебе, ти можеш виховати в собі звичку негайного звернення в таких ситуаціях до Бога. Вигукни в серці духовному: "Аллах — Акбар!". І подякуй Йому, згадавши про те, що Він — Великий, Усюдисущий! — дивиться на тебе, любить тебе, хоче тобі допомогти… І Його любов у відповідь тоді спалахуватиме в серці твоїм!

Ти зумієш це робити, якщо захочеш! У тебе вийде!

— Але мені так хотілося б приносити хоч якусь користь іншим!… Адже так важко жити, розуміючи, що ти нікому не потрібна, що твоє життя нікого не зігріває, не приносить плодів!

— Ти здобула хорошу освіту. Чи зможеш ти переписувати деякі книги, які містять мудрі вислови суфійських Майстрів та повчальні історії? У мене є дуже цінні рукописи, які існують лише в одному, або кількох екземплярах на всій Землі. Ти могла б допомогти багатьом людям дізнатися про ту мудрість, яка в них міститься…

— Так, я зумію це робити добре!

— Мої учні доставлятимуть тобі роботу і трохи грошей, щоб тобі не потрібно було думати про те, за що купити їжу… Ця робота принесе користь багатьом людям. Але вона принесе велике благо також і тобі самій, якщо ту мудрість ти не просто будеш переписувати, але станеш використовувати в своєму житті.

…Майстер дав їй один із рукописів, і вона, сповнена подяки, вирушила додому, щоб пробувати почати нове життя.

* * *

Пройшов деякий час з того часу. Зовні майже нічого не змінилося в її житті. Але вона стала зовсім інакше ставитися до всього, що з нею відбувалося.

Учні Майстра приносили їй нові книги, трохи грошей і, іноді, допомагали по господарству. Ще вони, на прохання Майстра, розповідали їй про нові прийоми роботи з очищення та розвитку душі, які дізнавалися самі від Майстра.

Але, частіше, вона знаходила цінні поради на сторінках книг, які переписувала для інших людей. Працюючи з книгами, їй здавалося, що сам Майстер говорить з нею, вказуючи на те в них, на що слід звернути особливу увагу. І вона намагалася дотримуватися цих порад завжди.

Але одного разу…

Один із молодих учнів Майстра повернув їй останню її роботу. Він сказав, що Майстер незадоволений орнаментом, у візерунках немає гармонії. Він просить її переробити цю роботу заново.

Хлопець поспішив далі, не затримуючись.

Жінка залишилася одна…

Розпач охопив її: «Невже навіть з цією простою роботою я не впоралася? О Аллах! Невже для мене немає надії?»

Сльози потекли з очей.

Потім вона знову взялася за роботу, щосили намагаючись налаштуватися на гармонію, на Любов Аллаха.

Вона переробила орнамент. Потім почала переписувати черговий текст. Слова лягали на папір рядок за рядком гарними і рівними рядами:

«Якщо людина здійснила провину, покаялася, зрозумівши свою помилку, то обов'язково в її житті знову з'явиться схожа ситуація, де вона повинна буде вчинити правильно. Вона повинна буде підтвердити Аллаху, що цей урок Аллаха вивчений.

Якщо ж, помилка повторюватиметься, то повторюватимуться і випробування — доти, доки не зітруться всі межі цього пороку душі.

І так — з кожним недоліком.

У результаті, душа повинна стати подібна до кришталево чистої прозорої чаші, в якій сяє Світло Аллаха!

Той, хто знає про це, сприймає труднощі випробувань з радістю і смиренністю! І він славить Аллаха за даровані можливості стати краще!»

Вона радісно розсміялася, усвідомивши, що зрозуміла задум цього уроку, отриманого від Аллаха: — адже вона повторила свою помилку! Яким же, поки що нестійким, виявився досягнутий рівень чистоти і любові в душі!

Вона побачила усміхнене обличчя Майстра, що складається зі Світла, і подякувала Йому за урок!

Світло та Любов наповнили її! Вона зрозуміла, як саме в цій ситуації Аллах допомагає їй стати краще!

Щастя життя під керівництвом Аллаха охопило її!

І вона знову взялася за свою роботу.

* * *

Ішов час… Вона продовжувала вчитися відчувати Волю Аллаха і радість від життя, присвяченого Йому.

Учням Майстра подобалося бувати в її будинку. Їм подобалися і ті простота і чистота, які тепер панували в будинку, і те, як вона переписувала книги, прикрашаючи їх ніжними орнаментами, і те, як вона брала участь у бесідах, іноді смиренно і просто висловлюючи мудрі думки.

Майстер теж був задоволений успіхами Своєї учениці.

Мешканці селища стали приходити до неї з проханнями чи питаннями, і вона ніколи не відмовляла та розповідала те, що знала. Також вона розповідала історії, які сама і переписувала. Вона їх розповідала дуже простими словами, і складне розуміння ставало з її вуст — мудрими казками чи притчами…

До неї тепер почали часто приходити діти, адже діти дуже люблять казки та чарівні історії! Так її будинок наповнився сміхом та радістю. А вона тепер, могла вчити дітей Законам Любові Аллаха… Нехай, це були не її власні діти, але вони любили її і звали між собою суфійської казкаркою.

Її сусід теж змінився. Він попросив прощення за те, що образив її колись, і навіть запропонував стати йому другою дружиною… Вона відповідала йому ласкаво, сказала, що більше не пам'ятає образ, але минуле не можна повернути та інше життя тепер і в нього, і в неї…

А одного разу в селище прийшли мандрівники з далеких місць і стали питати: де тут живе відома жінка-суфій? Всі дуже здивувалися запитанню і не змогли їм відповісти.

* * *

Сталося так, що Майстер послав до неї одного учня-початківця, який був уже сильно не молодий. Він повільно долав шлях серця, бо за все довге життя не траплялося з ним любові земної і тому, його любов до Аллаха не була наповнена живими емоціями. Його старання були, то слухняним виконанням вказівок, то прагненням перемогти свої погані якості… Він досяг багато в розумінні моральних істин, був старанний… Але, він намагався виконувати медитативні тренування, запропоновані Майстром, як лише задані уроки. Серце ж його, не починало співати від Любові до Аллаха… При цьому він знову і знову просив Майстра про нові посвячення, бо щиро хотів стати кращим…

І Майстер одного разу запропонував йому пожити в будинку тієї жінки і повчитися того простого життя, в якому вона все робить лише для Аллаха. Розповів Майстер і про те, що вона була в Нього лише один раз і не шукає нових посвячень. Але при цьому вона, — одна з кращих Його учениць: вона успішно вдосконалює себе як душу, допомагає в цьому іншим і Аллах веде її!

… А те, що сталося далі, було цінним даром Аллаха для тих, хто прагне стати кращим і створюють добро: взаємна любов прикрасила їхнє спільне життя!

Все навколо них було висвітлено присутністю Аллаха, бо вони жили і працювали для Нього!