---

Суфійські притчі/Притча про добро та зло

---

Притча про добро та зло

Явлений був для Мене Господар Усього — і Я сприймав Його Присутність у проявленому та непроявленому, у людях, яких зустрічав на Шляху, у всьому, що дарувала щедра Його Рука! Я не ділив дароване на погане і добре, бо Аллах не дарує того, що не повинно бути отримано.

Кожна хвилина життя твого — це послання Бога тобі і твоя відповідь Богові. Кожну мить ти можеш читати, як Коран! Бо все це

і є Книга Буття, і Він вчить тебе читати її.

І коли ти навчишся читати, то відчуватимеш лише Блаженство Його Любові!

І коли ти станеш потім говорити

це буде пісня Подяки Творцю!

Хаджі Бей Мурат

Якось до Майстра, що не відкидає тіней, прийшла жінка та принесла хвору дівчинку.

Жінка, яка називала себе її матір'ю, сказала:

— Якщо ти справді знаєш Аллаха, зціли дитя! Якщо ж усе, на що ти здатний, це лише повчання, якими ти пригощаєш нещасних, — то забери її собі! Поки вона була маленькою, я носила її на руках, і люди з жалю давали мені милостиню. Але тепер, коли вона підросла, а все так само не може ходити, — у мене немає сил її тягати і годувати. Я не можу ростити дитину, яка буде калікою до кінця днів!

— Це дуже непростий випадок, знадобиться чимало часу, щоб її вилікувати, — тихо сказав Майстер.

Він уважно подивився на дівчинку, потім підняв очі на жінку:

— Ти справді хочеш залишити її Мені? Якщо дане тобі Богом дитя в тягар тобі… — що ж, Я згоден. Тільки і ти не пошкодуй потім!

* * *

Багато знайомих докоряли Майстру за те, що Він залишив у Своєму домі хвору дівчинку: «Що подумають про Тебе ті, хто буде в Тебе вчитися?! Вони подумають, що Ти — поганий цілитель і не справжній Майстер, якщо каліка живе у Тебе в домі!

Але Майстер спокійно відповів: «Я приймаю те, що посилає Аллах! І дякую Йому за Його дари!»

Учні Майстра почали називати дівчинку Суфі, раз вона вже живе у суфійського шейха. Так, — це лагідне прізвисько стало її духовним ім'ям набагато раніше, ніж вона отримала перше серйозне посвячення.

Майже щовечора Майстер розповідав Суфі казки чи притчі, але розказував їх не до кінця.

А розповідав Майстер так, наче оживали герої Його історій, немов чути були звуки їх розмов, видно їх фігури та рухи. Навіть пахощі квітів і подих вітерця, здавалося, долинали до маленької слухачки.

Майстер щоразу закінчував свою чергову історію питанням про те, як повинен далі вчинити той чи інший герой оповідання.

А наступного дня Суфі йому відповідала. І, залежно від її відповіді, казка знаходила новий зміст і щасливий або гіркий кінець.

Дівчинка звикла думати над відповідями серйозно, начебто, від її правильного або неправильного рішення не казковий персонаж, а реальна людина могла позбутися біди або постраждати. І якщо вона помилялася, то дуже засмучувалася і прагнула виправити помилку. І тоді, казки знаходили щасливе завершення!

А вдень, дівчинка вчилася у Майстра та в Його учнів читати і писати, прати і готувати їжу. Вона намагалася робити все, що могла, з усіх своїх слабких ще сил.

… Якось Суфі запитала у Майстра:

— Як зробити так, щоб я не помилялася у відповідях?

— Зовсім не помилятися складно, напевно, навіть неможливо… Кожна людина у своєму житті навчається не лише на вірних, а й на помилкових своїх словах і справах.

Пам'ятаєш, як Я просив тебе одного разу вимити скляний посуд для ліків і розповів, як це краще зробити? Але ти тоді уперто не послухала мене і розбила його… Ти ж тоді, пам'ятаю, дуже переживала. Але, ти той випадок запам'ятала та, з того часу, уважно слухаєш Мої поради. Коли розумієш щось важливе на своїй власній помилці, то потім дуже добре знаєш, як чинити вірно!

Але є один спосіб, який дозволяє робити менше помилок.

— Навчи мене! — попросила Суфі.

— Є в кожної людини серце духовне. Там — народжується його любов до всього: і до духмяних квітів , і до звірят ласкавих, і до краси безмежної, яка нас оточує, і до людей добрих, і до Самого Аллаха, що все це створив, що всім дарує життя! Серце духовне там, куди ти вдихаєш і звідки видихаєш повітря. Ось тут, у тебе в грудях, і це — є особливий центр тебе-душі. Будь-яка любов зароджується тут. Звідси, вона шириться і обіймає тих, кого ми любимо, як би далеко не була від нас людина або багато людей. Якщо любов сильна і чиста, вона може розширюватися неосяжно і наповнювати собою всіх і все незалежно від відстані! Саме в серці духовному, здатна людина Аллаха зрозуміти. Саме тут, ми можемо вирішувати, як вчинити вірно. І Любов Аллаха теж можна відчути тільки тут: — у серці своєму духовному, коли воно стає великим і досить розвиненим!

І навчив Майстер Суфі, як можна занурюватися у своє духовне серце, як дивитися очима серця на світ на людей, як слухати Аллаха в тиші заповненою любов'ю і спокоєм серця духовного, як розширювати цю сердечну любов все більше і більше.

І Суфі — навчилася! З хворобливої дівчинки, що прагне турботи по відношенню до себе від інших та їх уваги до її хвороби, — вона стала чарівно перетворюватися! З кожним днем ставала вона і радісніше і здоровіше! Посмішка щастя все частіше освітлювала її обличчя! Незабаром її чистий сміх, подібно до дзвінкого дзвоника, раптом починав дзвеніти, підкреслюючи красу прозорої тиші, що зазвичай панує в будинку Майстра. І всіх обдаровувала тепер Суфі сердечним теплом та лагідним спокоєм!

* * *

Якось Суфі запитала у Майстра:

— Навіщо існують хвороби? Адже було б добре, якби їх зовсім не було!

— Ти впевнена?

— Так!

— Значить, якщо так, ми з тобою ніколи б не зустрілися!

— Ой!… Про це я не подумала…

— Через біди та хвороби Аллах привів до Мене дуже багатьох людей. І комусь із них Мені вдалося допомогти.

Так, все влаштовано трохи складніше, ніж зазвичай, люди думають.

Коли ти підростеш, Суфі, Я навчу тебе бачити приховані причини того, що відбувається. А поки, просто запам'ятай, що і в цьому світі, і в світі по той бік смерті тіл, і в Безкрайньому Світлі Любові Аллаха — все взаємопов'язане! Все створене Його Любов'ю і спочиває на Основі Його Великої Любові! Тому, хоч би якою складною і безвихідною була ситуація, — саме Любов дозволяє її вирішити!

Я теж хотів би, щоб не було хвороби, не траплялося нещасть… Але дуже багато має змінитися і в світі, і в людях, які в ньому живуть, щоб ніколи не забували би вони про доброту…

* * *

Ішов час…

Майстер навчив Суфі різних прийомів з очищення душі та тіла. Суфі виросла і стала чудовою дівчиною. Світло її серця духовного все глибше змінювало і зцілювало і тіло її.

Але тільки ось ходила вона все ще з дуже великим зусиллям…

… У ті часи шейхи іноді посилали своїх учнів навчатися до інших шейхів: щоб, слухаючи про Істину з різних вуст і навчаючись у різних вчителів, набули учні більшої широти поглядів і знання життя.

Отак і сталося, що того дня Майстер і Суфі були в домі самі. Майстер писав книгу, а Суфі прала у внутрішньому дворику, коли до будинку увійшли грабіжники.

У будинку панувала глибока тиша і злодії не підозрювали, що Майстер знаходиться в одній із кімнат. Вони швидко склали в свої мішки все, що, на їх погляд, було цінне. (А Майстру нерідко дякували люди подарунками, і були в будинку предмети, які могли бути продані за великі гроші).

І ось, зібравши все, що вони знайшли, вони побачили Майстра, що вийшов до них назустріч як до бажаних, добрих гостей.

Грабіжники вчинили так, як нерідко роблять люди, керовані страхом… Один із них, зайшовши ззаду, вдарив Майстра по голові важким світильником… Майстер упав, знепритомнівши, а грабіжники похапцем втікли, виносячи накрадене…

Суфі, почувши незрозумілий шум, кинулась в дім… Вона побачила на підлозі тіло Майстра, цівки крові розтікалися по підлозі… Суфі підбігла до Нього…

— Ну ось, все й закінчилося, Моя дівчинко! — радісно промовив, розплющивши очі, Майстер…

— Ні, ні, не вмирай!

— Я й не думаю вмирати! Не бійся, рана —це дрібниця! А ось, ти тепер — абсолютно здорова!

Тільки тут Суфі зрозуміла, що змогла вільно рухатись на своїх ногах!

* * *

— Подивися, який прекрасний сьогоднішній дар Аллаха! — говорив Майстер, поки Суфі перев'язувала рану.

— Люди часто плачуть і скаржаться, коли їх спіткають труднощі та негаразди… Вони говорять про те, наскільки жахливе зло!… Але ж часто добро та зло присутні в світі, як дві сторони однієї руки долі. І ця рука діє за Волею Аллаха, за законами існування Світобудови, Ним створеного. Дякуємо ж Йому! Адже, якби не ці злодії, нам довелося б витратити ще кілька років на твоє лікування!

— А як вони? Адже, завдавши шкоди Тобі, вони зашкодили і собі, своїм долям…

— Вони робили те, що робили завжди. Але ті дари любові і подяки, які вони сьогодні викрали, злегка змінять їхнє життя. І це ми скоро побачимо…

… Суфі закінчила перев'язку і з хвилюванням дивилася в обличчя Майстра. Він підбадьорливо посміхнувся. У цей момент Він подумки оглядав ті шістнадцять років їхньої спільної наполегливої праці і миттєве остаточне зцілення Суфі.

Суфі хотіла запропонувати Майстру прилягти, але почула від Нього таке добре знайоме:

— Ну що? — Нам з тобою час братися за роботу! А тепер будемо справляти порядок та чистоту в будинку! Адже чистота скрізь і в усьому — наближає нас до Досконалості.