Від Бога:*

Рада*

— Я хочу говорити про маленьких дітей дошкільного віку. Потрібно змінити сформоване в переважної більшості дорослих ставлення до них! Маленькі діти — це постійне джерело радості та щастя!

Майже всі вони приходять у цей світ душами, подібними до чистих білих аркушів паперу: щоб заново почати будувати свої життя на Шляху до Світла! Авжеж саме дорослі починають “писати” їхні долі, закладаючи в дитячі душі насіння хороших або дурних якостей!

Прийшовши на Землю (втілюючись), душа спочатку із зусиллям пристосовується до маленького дитячого тільця, до його обмежених фізичних та розумових можливостей. Вона освоює взаємовідносини з оточуючим зовнішнім світом через посередників: дорослих і однолітків, які її оточують, спостерігаючи за ними. Вона однаково поглинає все — і хороше і дурне: адже на даній стадії розвитку діти ще не здатні до такого розрізнення.

Треба закласти саме в дитячі душі насіння добра і любові! Це дуже легко зробити в ранньому дитинстві, звертаючись відразу до душі, свідомості дитини, минаючи посередника — манас* тіла. Ефективність такого виховання надзвичайно висока, але для цього потрібно й самим дорослим перебувати у стані любові, інакше результат буде протилежним.

Дуже важливо виключити із взаємин з дітьми виховання за допомогою тільки команд: “неможна!”, “не ходи!”, “не чіпай!” і т.д. Але потрібно обов'язково пояснювати дитині: чому саме — можна і чому — не можна. Тоді в неї формується здатність мислити, а не примітивно реагувати, виконуючи ту чи іншу команду.

Дорослі думають, що знають все краще за дітей, але це далеко не завжди і в усьому так. Дорослим варто набагато більш уважно спостерігати за поведінкою і реакціями дітей у різних ситуаціях, перш ніж кидатися “виховувати” їх. І тоді багатьох помилок вдалося б уникнути. Інакше кажучи, вдалося б не нашкодити дітям.

* * *

Я ввесь час вам допомагаю! Сонечко, яке горить у Мені, Я пропоную вам розмістити і в собі. Той з людей, котрий перебуває в Мені, — той стає Моєю Душею, той знаходить життя в Мені!

Пропоную використовувати Моє рожеве Сонечко і вам — щоб уникнути світу печалі. Той, хто перетворюється душею в Радість Ради, — той назавжди оселяється в Мені!

З радістю в душі дуже легко оселитися в світі Бога! Сум, туга, злість — це все для пекла. А тиха, спокійна, струмлива любов, любов-радість від спілкування зі Мною, з усією живою природою — це той Шлях, який Я шукала, пройшла і яким провела дуже багатьох, дуже багатьох людей!

Потрібно використовувати цю сходинку — особливо серед молодих в онтогенезі, включаючи дітей, — вміння жити в радості світла Мого Сонечка!

Пропоную початківцям свій Шлях до Мене — оселитися в цьому ніжному рожевому Світлі і потім з цього Світла простягати руки душі!

Поселяйте душі в Мені — і Я буду направляти в Обитель Творця гідних!

Згадуйте Мене хоча б у кожну неділю — і тоді Я весь тиждень буду з вами!

Анастасія*

— Головне, про що Я хочу сказати, це — впровадження принципу віддання! Воно повинно виникати одночасно з розкриттям духовного серця, і йому потрібно задавати усі можливі напрямки!

Людям потрібно саме запропонувати варіанти позитивного розвитку! Всі вони хочуть отримувати — а треба навчити їх дарувати, віддавати, створювати, творити!

Кожна людина може почати допомагати Богу: допомагати змінювати те, що погано. Але починати кожен може тільки з себе — завжди лише з себе!

Кожен також може почати творити навколо себе маленький простір любові. Це — так просто, що зможе кожен!

У зв'язку з цим, Я хотіла б кожному вашому читачеві подарувати промінчик кохання, його власний промінчик! Треба навчитися світити промінцем любові з духовного серця!

Можна прийти до лісу, краще — навесні, але можна — і в будь-яку пору року. Треба встати поруч з берізкою і пальчиком руки доторкнутися до стовбура, погладити ніжно її — живу! — а потім відчути промінчик світла зі своїх грудей, який бере початок звідти, де живе любов. І — погладимо промінцем цього світла стовбур берізки: так само, як пальчиком.

Повторимо це кілька разів — так, щоб явно відчути дотик.

Це може зробити і маленька дитина, і її мама, і бабуся — а потім малюк зуміє навчити і тата, і дідуся.

Цей промінчик є у кожного, треба тільки увімкнути світло любові.

Звичайно, якщо немає поруч лісу або берізок у ньому — то можна і будь-яке деревце гладити...

Потім треба буде навчитися світити промінчиком на будь-якій відстані — і дарувати так ніжність усім, кого любиш.

Можна навіть на квіточках, що ростуть в горщиках у кімнаті, перевірити: вони стануть рости краще, це кожен помітить!

Можна спробувати направити промінчик — нашої Землі та її гладити промінчиком, направляючи його вглиб: у Землі теж є серце... Треба ніжно-ніжно гладити: адже Земля — жива!

А ще можна погладити промінчиком — Бога... Якщо погладити Бога — то кожен відчує у відповідь Радість Бога...

... Як би Я хотіла подарувати це знання усім людям:

“Все навколо — любить тебе, людино! Саме тáк Абсолют створений Богом-Отцем! І, якщо всередині тебе виникає любов у відповідь, — то відбувається злиття: зникають замкненість та ізольованість — і натомість приходить Любов Всього Сущого! І всі енергії всесвіту, що присутні в людині, приходять тоді у гармонію!”.

Це можна подарувати не тільки тим, хто стоять на порозі Вищих Посвячень. Це слід було би включити вже до самого початкового курсу по розкриттю духовного серця!

Гармонія і Любов Абсолюту — ця медитація повинна стати фоновим станом, природнім способом життя, правильним самовідчуттям душі!

Все вирішується через занурення свідомості у духовне серце!

Але можу ще декілька прийомів запропонувати для самого початку — звичайно, для тих, хто вже побачити і відчути захотіли, але не виходить поки що. Я спробую кілька простих і доступних дій обмалювати, котрі могли б замінити ті звичні “міські” розваги.

Адже чому так відбувається, що не може людина сприймати найважливіше — сама? Вимкнена в людині усвідомленість власна з дитинства раннього, оскільки звикла вона лише чужими ідеями та емоціями живитися! Ці ідеї та емоції чужі — у тому числі, і через телевізори, магнітофони — заповнюють їй ту порожнечу душевну, яка всередині від життя неусвідомленого існує!

Потрібно вчити людей любити — і тільки тоді вмикається весь спектр сприйняття й усвідомлення душі людської!

Наприклад, можна навчитися ходити по Землі. Можна згадати про те, що Земля наша — жива душа, і просто йти, обережно ставлячи стопи на тіло Землі, відчуваючи дотик до її поверхні. Це — дуже просто, це зможе кожен! Всього хвилин десять якщо так походити, то вже будуть наступати зміни перші. Цьому можна вчити і дітей. Якщо людина усвідомлює, що Земля — це душа жива, то, можливо, стане вона трохи більш розуміючою і доброю! Адже встановиться деякий зв'язок між душами: маленькою поки що людською — і величезною душею Землі. Цей зв'язок, якщо людина його почне відчувати, допоможе стати і здоровішими, і набагато щасливішими: адже це подібно до того, як дитя і мати поєднуються свідомостями взаємного кохання!

Або — можна полежати на Землі, розкинувши руки, розслабившись, — і усвідомити, що ми летимо у космосі на планеті на ім'я Земля... Якщо вихователь або батьки так приляжуть відпочити з дітьми і розкажуть про всесвіт — то враження будуть більш значущими, ніж від каруселей на атракціонах!

А якщо є можливість ночівлі у лісі, то незабутнім враженням буде полежати так, дивлячись на зірки...

Ще можна торкатися руками до живої води. Вода має дивовижні властивості, котрі лише частково вивчені людьми. Якщо відчувати, що вода у чистій річці або озері лісовому — жива, то можна по-особливому і вмиватися, і купатися.

Воду протягом віків використовували для зцілювання, і це засновано на здатності води змінювати свою структуру під впливом свідомості. Наприклад, коли рукою ми торкаємося до живого, ми можемо любов свою дарувати... І вода теж — буде пам'ятати це довго-довго...

Можна вмиватися, купатися, взаємодіючи з дивовижним чудом, створеним Богом на нашій планеті, — водою, яка є однією з основних складових матерії живих організмів. Можна навіть поговорити з водою, попросити її очистити і вилікувати. Можна купатися, відчуваючи воду кожною клітинкою тіла. Через це і усвідомленість збільшиться, і здоров'я зміцніє, і запам'ятається це — як значиме!

Ще можна вмиватися сонячним світлом. Треба не просто “обсмажувати” свої тіла, домагаючись рівної засмаги, а вступити у взаємодію з сонячним світлом! Адже енергія Сонця — така дивовижна! Вона існує на видимому і невидимому для людського ока рівнях, вона проникає у глибини нас! Можна стояти під сонячним потоком, як під водоспадом, — і у когось може вийти вправа “латіхан”. І людина така — не просто засмагне, а й радістю, і здоров'ям наповниться!...

Звичайно, не можна пропонувати людям, далеким ще від пошуку істин духовних, занадто багато часу присвячувати подібним вправам. Але будуть корисні на природі для дорослих і для дітей — і спортивні тренування, і збір грибів, ягід, трав цілющих. Можна пригощатися дарами лісу: ягідками, листочками, травинками, котрі з'їсти захочеться. І подякуємо — за цей дивовижний дар! Це теж принесе зцілення і тілу, і душі! Дуже багатьох приверне саме цілющий аспект — і це непогано для початку.

Можна навчитися радості — навіть і від прибирання сміття у тих місцях, де люди своєю недбалістю красу осквернили природну. Це ж — теж екологія, котрій потрібно людям навчитися!...

Адже саме при взаємодії з живими і наповненими любов'ю і гармонією станами — і всієї природи, і конкретних рослин, тварин — люди можуть прийти до розуміння тієї Bеликої Любові, з якою все живе створено Богом!

Васильок*

— Пізнання Бога і Його Творіння — це ж так цікаво! Але зараз на всій Землі (за дуже рідкісними винятками) за словом Бог для дітей стоїть... лише занудство від дорослих... Але ж Бог — головний їхній Друг, Товариш по іграм, Супутник по життю!... Я готовий робити їхнє життя цікавим! Це називається екологія. Вона вчить пізнавати, любити, оберігати!

— Як Ти навчав Своїх дітей?

— Так от саме так: навіть квітка-волошка могла стати цілим світом, яка розповідала свою історію, включаючи і устрій свого життя, і етику, і філософію, і Бога…

У Моєму розпорядженні виявилася бібліотека зруйнованого монастиря, котру Я ще в дитинстві знайшов у завалах... Ці книги послужили поштовхом, каталізатором пам'яті душі, а також джерелом багатьох інших знань... Я інтуїтивно вгадував Істину — а потім розповідав дітям, переінакшуючи все на цікавий для них манер. Наприклад, розповідав про якісь події так, як коли б бачив все очима Бога. Вони занурювалися в Мою любов — і те, про що Я говорив, поглиналося ними разом з любов'ю, ставало невід'ємною часточкою їхніх світоглядів. Подібно до того, як молоко матері містить все саме основне для життя дитини, так і Моя любов включала основи світогляду і етики Бога, і ще трішечки конкретних знань про рослини, про тварин, про Землю.

Яке це було щастя! — бачити, як розвертаються, спрямовуються до Світла їхні серця…

* * *

Я і зараз працюю з дітьми — вчу їхні радіти. Це дуже важливо — вміти радіти! Люди розучилися радіти природній красі! — і це печалить Бога.

На Землі — багато краси, треба тільки вміти її бачити! Далеко не всім доступні шедеври художніх витворів мистецтва. Але усім доступна краса живої природи! Навіть в пустелі і у вічних льодовиках Арктики є особлива чарівність!

Запитай у оточуючих тебе людей: як часто вони дивляться в небо? І ти дізнаєшся, що світосприйняття більшості з них обмежується трьома метрами навколо власного тіла, та й ті, в основному, — в межах власних кімнат або офісів.

Потрібно вчити людей помічати прекрасне! І навіть не тільки милуючись лісами, полями, озерами, степами, морями... — але і в крапельках роси, в перших променях світанкового сонця, в крапельках дощу, в травинках, у співі птахів, в тоненькому ясному місяці... — скрізь можна знайти дивовижну неповторну красу Творіння!

І коли люди навчаться помічати красу і радіти прекрасному, вони потім зможуть зрозуміти й полюбити Того, Хто це сотворив, — Творця! Адже жива природа створена Творцем — як невичерпне джерело радості й любові!

— Скажи: чому Ти працюєш з дітьми, а не з дорослими?

— Робота з дітьми — це велика радість для Бога! Дитячі душі більш сприйнятливіші до краси! Чистота їхнього сприйняття прекрасного — набагато вища, ніж у дорослих. Діти також здатні сприймати дуже серйозні знання про Бога, але тільки якщо з ними не “сюсюкатися”, а говорити на рівних. Вони цілком спроможні піднятися на рівень того, хто дає знання, якщо це їм цікаво. Вони поглинають нові знання — відразу всією свідомістю, на відміну від дорослих, у яких отримані знання, на жаль, “застрягають у голові”.

Правда, у дітей є небезпечний “перехідний вік”*, але це природньо. Ті, хто його проходять благополучно, матимуть прекрасний фундамент для правильного подальшого розвитку.

— Василько, а що б Ти порадив щодо виховання саме власних дітей?

— Власним прикладом треба виховувати! Власним прикладом — у всьому!

Потрібно сприймати дитину своїм учнем — учнем, у присутності якого вчитель не має права дозволити собі жодної краплі слабкості.

І чим складніший учень, тим бездоганнішим повинен бути вчитель!

Якщо уважно проаналізувати свою власну поведінку — стане очевидно, що коріння багатьох пороків дитини беруть початок в душі її вихователя.

Можна багато раз повторювати правильні слова... — але чого варті слова людини, яка сама не вміє бездоганно слідувати всім своїм порадам? Такою поведінкою можна назавжди знецінити все те прекрасне і правильне, що намагаєшся пояснити іншому.

Анастасія, Рада, Лада*

— Ми хотіли б сказати декілька слів батькам — мамам і папам:

Богом вам дана — на вирощування, на виховання — душа дитини або навіть душі декількох дітей. І кожна з них — саме особа душа, ви це знаєте.

Ви покликали її, його, їх — народитися — і вони обрали вас… І Бог приймав у цьому участь; це — не випадковість!

Поки діти малі, батьки дуже багато в чому зумовлюють їхнє майбутнє!

І хороші батьки замислюються про те, що потрібно для цього робити, що у вихованні — головне?

… Сьогодні Нам хотілося б сказати про любов-довіру — як про спосіб виховання.

Потрібно зміцнювати не свою владу над дитиною, яка призводить до її слухняності, — але ростити взаємні любов і розуміння!

Для цього — потрібно вчитися бачити, чути, розуміти душу дитини!

Нехай її слухняність народжується з її довіри і поваги, а не зі страху покарання!

Нехай любов і піклування — ваші та її — будуть завжди взаємні!

Ви зітхаєте: як це складно, ніколи, немає сил! Але ж це, може бути, — якраз і є найважливіше у вихованні!

Ви — душа, дитина — душа. І душі можуть вчитися одна в одної. Спробуємо завжди пам'ятати — у відносинах і з дуже маленькими дітьми, і навіть з тими, хто вже майже дорослі, — що ця душа стала моєю дочкою або моїм сином якраз для того, щоб ми навчили один одного любові, терпінню, спокою, прощення, щоб дарували один одному знання, вміння, піклування…

… Спробуємо також пробуджувати усвідомлювання себе-душі — в дітях! І — через це — будемо пробуджуватися самі!

Почнемо разом дивитися на світ і пізнавати його — прекрасне Божественне Творіння! Розкажемо дітям те, що знаємо самі, — і через це будемо разом пізнавати нове! Хай побачити КРАСУ нам допоможуть фотоапарат, пензлі та фарби, або разом захочеться слухати когось..., або ми разом побіжимо, попливемо, або будемо працювати в саду... Але при цьому обов'язково потрібно бути відкритими до сприйняття один одного — і життя навкруги! І Бог буде допомагати! Адже це — Його радість: бачити, як тягнуться до світла, доброти, любові душі Його дітей!

— Як виховувати моральність в дітях? І як прививати основи моральності вже дорослим людям?

— Найкраще це робити — прикладом власним!

Адже головним вихователем є спосіб життя тих, хто живуть поряд. Це — і батьки, і вчителі, і суспільство в цілому. Життєві настанови, за якими живуть люди, (не гасла, а реальні життєві цінності окремих людей і всього суспільства) — виховують наших дітей!

Якщо ці приклади закарбовуються дитячими душами як зразки для наслідування, як еталони поведінки — то це і стає властивістю душ. Якщо такими еталонами стають любов, доброзичливість до всіх, дбайливість, повага — то потім ці властивості розвиваються при дорослішанні. Якщо ж закарбовуються емоції і поведінка протилежного полюсу — то потім доведеться дуже довго відучувати такі душі — через їхній біль — від пороків, що вкарбовуються з дитинства в пам'ять свідомості.

Багато таких властивостей — і позитивних і негативних — “успадковуються” потім і в новому тілі при наступному втіленні.

І все це є значущим не тільки для молодих душ!

— А що ж робити, коли моральні норми в суспільстві прийшли до занепаду, коли аморальність стала нормою, коли збочені моральні норми вже є засадами суспільства? Що робити, щоб посіяти в душах хоч мале насіння істинної моральності?

— Можна писати, створюючи образи, яким захочеться наслідувати!

Якщо відкрито говорити про людей, життя яких високоморальне і прекрасне, — то це може допомогти тим, хто захочуть теж стати такими ж героями духу!

Саме для того приходять на Землю Аватари — щоб явити зразки настільки чисті і прекрасні, так що багато душ спрямовуються до Них з великою любов'ю, приймають Їх поради, моральні заповіді, слідують Їхньому прикладу в усьому! Аватари являють Собою зразки Любові, Добра, Знання і проявляють все це кожним днем Своїх життів!

Лао*

— Лао! Що потрібно робити, щоб доторкання дітей до наших знань не давало потім “відкатів” у зворотній бік?

— По-перше, треба розвивати в дітях любов, саме любов! Тоді — неможливі “відкати”. Душа, яка виросла у якості кохання, не зможе деградувати!

По-друге, треба прагнути до створення, по можливості, саме колективів дітей (або дітей і дорослих) по типу лісових ашрамів — з чистим та гармонійним середовищем для життя і спілкування. Саме в такому середовищі можна закласти душам міцні позитивні засади життя, моральності, взаємодії зі світом живої природи. Лісові школи — це можливість не дати загинути тим паросткам добра, яким поки що потрібен постійний догляд.

А життя “білої ворони” — є зазвичай непосильним для душі у дитячому тілі. Протистояти поодинці агресивному примітивізму — спроможні тільки дорослі і сильні люди.

Також не всі діти можуть самостійно витримати спокуси тупої задоволеності гуни тамас.

Але якщо поряд будуть супутники на Шляху, то дитина — навіть зі спершу відкинутого навколишнім середовищем вигнанця — стає, приймаючи нову позитивну роль, одним з героїв-першопрохідців, захисників добра!

Дуже важлива для дітей наявність однодумців — як серед дорослих, так і в дитячому середовищі!

… У дітях повинні бути закладені основи розвитку у вигляді зростання любові! Тоді майбутні труднощі, включаючи спокуси егоїстичного ставлення до світу, — стають менш небезпечні.

Основою, фундаментом виховання душ будь-якого віку повинна бути любов! Це робить неможливою у майбутньому їх тотальну деградацію! Той, для кого руки духовного серця — що дарують, що творять любов — стали основою життя душі, той не може впасти! Саме на такому фоні має проходити розвиток інтелекту! Здоровий і радісний спосіб життя в гармонії з природою, дарування любові – так треба виховувати душі! Розвиток сердечної любові до кожного створіння Творця — допоможе дитині на духовному Шляху! Лісові школи — це можливість створення духовного середовища для росту!

Навколо вас повинен бути сад молодих, чистих душ! По всій Землі потрібно робити “полісад”: очаги цього квітучого саду!

— А як допомогти тим, хто відвертаються від любові?

— Багато життів у них попереду…

Божа допомога приходить до того, хто сам шукає, як допомогти іншим!

Join us:

Join us: