Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

Ізнанка світу матерії/Освоєння «Задзеркалля»

Освоєння «Задзеркалля»

Ми знову працюємо в місті. Головне завдання зараз — підготовка до підняття кундаліні. Для цього йдемо на відповідні місця сили.

Але по шляху Владімір знайомить мене з ще двома еонами — протопракріті і протопуруші, а також… з пеклом.

— Ось тут — місце сили протопракріті, — Владімір зупинився на асфальтованій дорозі в тихому міському провулку. — Пробуємо відчути його кордон… Перетинаємо… Треба вийти з задньо-нижньої частині анахати назад і трохи вниз… Цей еон позбавлений інтенсивної світимості. Стан в ньому подібно тихій південній ночі… Блаженний спокій під зірками… Ми реально бачимо нематеріальну складову зірок… Розправляємо руки — і плаваємо між зірок…, а потім і галактик…

Якщо сил вистачає, то можна це робити з виходом з тіла з різних сегментів.

Цей еон зручний для «кристалізації» свідомості, тобто, для його кількісного зростання. Чому? — Тому, що ми маємо в ньому об'єкти, які є для нас орієнтирами в просторі, — на відміну від просто рівного Світла, де спочатку важко перед самими собою відзвітувати: чи не здається мені це — що я дійсно розширююсь?

Але, якщо ми бачимо, наприклад, зірки і можемо наближатися до них, віддалятися від них, — то ми можемо впевнено сказати самим собі, що зараз у мене — розміри галактичні!

Причому таке переміщення в даному еоні здійснюється не інакше, як за допомогою рук свідомості, витікаючих з розвиненого духовного серця.

Є в зоології такий термін: брахіації, так називають спосіб переміщення за допомогою тільки рук по гілках дерев деяких видів мавп, які проводять майже все своє життя в деревних кронах.

Ми в обживати нами еонах теж повинні використовувати цей «мавпячий» прийом.

… Я блаженствувала в новому еоні! Хто вміє милуватися на зірки в небі — той зрозуміє захват душі, яка опинилася серед них!

Можна було простежувати навіть як би русла широких міжзоряних річок, переміщатися по ним… А самі зірки були великі й малі, вони реально збільшувалися при наближенні до них… Можна було спливати в цьому дивовижному просторі ще глибше і глибше… Зірки мерехтіли, здавалося, навіть посміхалися, підморгували мені, наповнюючи спокоєм і тишею…

— Це — твоє перше знайомство з цим цікавим еоном, — заговорив знову Владімір. — Але, разом з тим, треба розуміти, що він не придатний для життя в ньому. Про це теж говорив і Хуан Матус.

— А тут — так спокійно… — відгукнулася я, лише частково «висунувшись» з еона, щоб підтримати діалог.

— Так… Дон Хуан казав, що є світи, що не володіють вираженою світністю, які — дуже цікаві, дуже зачаровують, але вони не придатні для життя в них… Якщо в них «застрягти» — буде страждання через нестерпну самотність… Тому етап освоєння роботи в еоні протопракріті пройти треба, але не затримуючись у ньому надмірно довго.

… Я тут же «вискочила»: самотність не приваблювало мене зовсім!

— Завершення Шляху, — продовжував Владімір, — не в цьому еоні і навіть не в «Сонці Бога»: адже «Сонце Бога» — Брахманічних Прояв. Але, пізнавши все це, потрібно освоїти ще й Обитель Єдиного Ми. Це — завершальний етап. Втім, знову ж таки, — ще не кінець розвитку.

Треба буде навчитися не тільки входити в еон Творця і жити в ньому, але і виходити з нього — вже в Божественній якості!…

В Обителі Творця всі її Мешканці ідентичні за Їх граничної витонченості. Там також немає ніякої ієрархічності, взаємопідпорядкованості. Навпаки, Всі складають Одне Ціле, перебуваючи в стані Взаємозлитості, Взаєморозчинності. Це відбувається так, тому, що Кожен і Кожна, що опинилися там, являє Собою Досконалу Любов.

Саме цей стан Досконалою Любові представляє собою З'єднання, Злитісь Досконалих Душ!

Але, виходячи в Творіння з цієї Загальною Обителі Досконалих, Вони, все ж, розрізняються за Своїм можливостям. А це залежить від величини і, відповідно, від сили кожної з таких Душ. Інакше кажучи — від того Вкладу Собою, Який Вони привнесли, входячи в Обитель Первинної Свідомості.

Причому можливість зростання індивідуальних свідомостей практично нескінченна!

… А зараз почнеться місце, де можна працювати з протопуруші, — Владімір відволік мене від роздумів, коли ми наблизилися до парку. — Ти пам'ятаєш схему вивчення будови Абсолюту і що таке «Дзеркало»? «Дзеркало» — це енергетична перегородка між входами в еони, які ми знаходимо спереду — або ж позаду наших тіл. «Дзеркалом» вона названа тому, що у звичайного скляного дзеркала передня сторона (якщо освітлена) — світла, а задня — завжди темна. Еон протопракріті якраз не має світності — в протилежність освітленій пракріті.

Але «Дзеркало» має продовження вниз. І, якщо ковзати по його задній стороні вниз, то ми потрапляємо в еон більш світлий, схожий по відчуттях на ніжний ранок. Видимий тут як би легкий серпанок туману — це і є протопуруша.

Якщо ж вдасться «провалитися» ще глибше уздовж «Дзеркала», то там — той еон, з якого можна входити в Обитель Первинної Свідомості.

«Дзеркало», до речі, закінчується як раз в ньому, при цьому залишаючи вільним прохід в передній — щодо «Дзеркала» — еон.

Коли ми все це освоїли «праворуч», то можна також освоїти і «зліва». І тоді можна буде зануритися і між ними.

… Протопуруша теж виявилася цікавою. Її з іншим еоном не сплутаєш. Але тут я не могла придумати, що робити, чим зайнятися, і тому тимчасово залишила цей еон поза полем своєї уваги.