Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

---

Ізнанка світу матерії/Про вміння спілкуватися з Богом

---

Про вміння спілкуватися з Богом

Ми з Владіміром багато розмовляли, в тому числі, вдома. І однією з найбільш улюблених для мене ситуацій при такому спілкуванні було приєднання до нашої розмови наших знайомих Святих Духів. Владімір чув і бачив Їх настільки ж добре, як і втілених людей. Іноді у нас навіть виходили цілі «консиліуми», коли ми, заглибившись у медичну тематику, обговорювали способи лікування чиїхось хвороб.

Я запитала:

— Як можна домогтися таких же умінь і можливостей спілкування з Богом?

— Це приходить з досвідом, по мірі освоєння всіх гідних того еонів багатомірності, — відповів він.

Я тільки задумливо хмурилася: «Коли ж я все це освою?!»

Бачачи мою зосередженість, Владімір продовжив:

— Треба ставити питання Богові — щоб була спільна робота з Ним. Якщо не ставиш — значить не зацікавлена. Ми повинні вчитися спільно з Богом вирішувати виникаючі проблеми! Повинна бути саме спільна креативність! Це — наше «навчання на Бога»!

… Так, Владімір, наприклад, — вже «зібрав концепцію» з отриманих ним від Бога знань. І немає майже жодної країни, де б його книги не читали. І підростаючі покоління будуть рости на цих книгах!

Так, від Бога не потрібно чекати наказів. Накази виконувати — це доля собак, коней, машин… Набагато правильніше для нас — вловлювати думки і наміри Святих Духів. «Вчися ловити кожен шерех Моєї Думки» — так колись наставляв Бог Владіміра.

Ми можемо питати порад, вносити пропозиції зі свого боку. Бог може погоджуватися, підправляти, підказувати, як буде краще вчинити: так чи по-іншому. Або, якщо буду наполягати на своєму, — Він дозволить зробити по-моєму: щоб сама переконалася, що була не права. Так, саме так, в тому числі, — обрітається особистий життєвий досвід.

Нам треба навчитися, в підсумку, мислити, як Бог.

… Одного разу, коли ми повернулися, втомлені, додому і збиралися відпочити, Владімір раптом каже мені, що залишає мене одну в кімнаті, так як Кришна хоче щось сказати мені наодинці. Я майже тужливо проводила Владіміра поглядом: «Як же я зможу почути настанови улюбленого Крішни… без Вла-димира?! Адже я — майже не вмію! А адже я хочу почути обов'язково все!».

Але, подумавши, швидко заспокоїлася: адже кому, як не Йому знати, що і коли доречно сказати?

Я сіла зручніше, максимально розслабилася в розширеній анахаті, забороняючи собі будь-які «подуви» власних думок. Але… нічого не відбувалося, крім того, що я дуже інтенсивно відчувала Крішну: Його присутність в моїй анахаті.

Але через якийсь час мені стало раптом зрозуміло, що саме зараз, на даному етапі мого розвитку, я не можу саме чути Чийсь голос, але що Бог тепер намагається говорити зі мною через мої думки. Ще — що уміння розуміти Його залежить від уміння перебувати в стійкому Злитті з Ним і що потрібно в цей час «дозволяти думати» — тільки Йому.

Тільки тоді у мене стало виходити.

Я задавала питання. Іноді до Його відповідей домішувалися мої власні думки, я їх відстежувала і відганяла. Я розуміла, що, поки я тільки починала вчитися так спілкуватися, мої помилки були цілком доречні.

У підсумку, я записала наступне:

«Твоє подальше зростання свідомості має здійснюватися за рахунок любові. Але кохання — на Моєму Божественному рівні! Будь — як Я! І люби — як Я!

Шукай можливості дарувати свою любов!

Різниця між нами зараз в тому, що поки Я люблю тебе більше, ніж ти Мене!

Спрямовуйся до Мене завжди! Будь Моїм Сонцем — у світі матерії, серед людей!

Розрізняй: як Я люблю тебе, як Я люблю інших…

Нехай все йде своєю чергою, не турбуйся про це! Я — послужу прекрасному в твоєму житті!

Покладайся на Бога! Одного разу ми зустрінемося без будь — яких «перешкод»! Стіна між нами — стіна рівнів розвитку свідомостей — зруйнується, і ми підемо разом «2по білому світу»! Реалізуй!»

Я була переповнена щастям і тугою одночасно!

Мій Бог — Він зі мною говорить — і я Його чую! Чи це — не велике щастя?!

Але туга виходила з того, що я хотіла — ще більшого! Я хотіла повністю і «міцно» розчинитися в Ньому! Розчинитися — так, щоб… дотики, обійми, поцілунки у світі матерії стали лише малим у порівнянні з новими відчуттями і переживаннями… І я всім своїм єством розуміла, що це — тепер — можливо! І що це — має бути здійснено!

Перебуваючи в такому стані, я раптом заявила Їм, що коли опинюся повністю там, то кинуся всіх Їх — Кожного окремо — цілувати! Я трохи посміялася над власною думкою, вираженою таким чином. І тут же відчула, що навколо мене теж дружно почали сміятися. Мабуть, це були всі Ті, Кому я пообіцяла.

Я знову стала згадувати весь пройдений шлях в цьому житті до сьогоднішнього моменту: як відчайдушно я шукала Любов, довго не розуміючи, що весь цей час я шукала Бога! І мені дуже захотілося присвятити Крішні вірші — тому, що емоції любові переповнювали «до країв».

І, оскільки вірш з'явився дуже швидко, я зрозуміла, що складали його ми разом:

«Що — світ без Світла Твого?

Навіщо в ньому жити, зустрічати світанки

Красиві, але без Тебе? Кого

Обійняти?… Мій Милий, де Ти?!»

І Ти прильнеш до губ моїх у відповідь,

Оповита Любов'ю і шепнешь:

«Дерзай! Хто шукає, той — знайде!

Моїми Стόпами в Обитель ти прийдеш!»

Променями Сонця Ти торкнешся шкіри,

І вітер теплий заплете в волоссі!

Мій Бог, немає нікого — Тебе дорожче,

Мій милий Дао, Ішвара, Аллах!

Пізніше Владімір дав мені в допомогу одне з Одкровень від Хуана Матуса, звернене колись до Ані. Воно теж стосувалося вміння чути і бачити. І воно допомогло мені ще краще освоїти цю здатність. Ось воно:

«Сила дається вам по мірі вашої бездоганності.

Бачення та слухання приходять із зростанням особистої сили.

«Людська форма» є те, що заважає приймати особисту силу.

Весь Океан Божественної Сили — поруч, тут. Але потрібно повністю скинути оболонку «себе»: оболонку залишків егоцентризму.

Відмовитися від «себе» — значить розчинитися в Мені і дивитися Моїми Очима, чути Моїми Вухами.

Я — бачу і чую.

«Відпусти» себе, дозволь Мені — бути тобою, в тому числі, — у твоєму тілі! І тоді ти навчишся повноцінно бачити і чути.

… Треба злитися з цією Силою, стати Нею. Це й буде означати «стати Людиною Знання».

У вас — дуже мало часу і зовсім немає його на дрібниці! Ніхто не знає, скільки він зможе пройти по стежці Сили і Знання. І ніхто не отримає прощення, якщо зробить менше, ніж міг би.

Я — Нагваль. Нас — багато. І Ми весь час готові допомагати вам! Ми — поруч! Ми — з вами в кожну секунду ваших життів! Не втрачайте дарма цих секунд!

Щоб дивитися з посмішкою в обличчя смерті — ви повинні бути бездоганні!».