Ізнанка світу матерії/Апостол Андрій: «Стань Любов'ю Безбережною!»
Апостол Андрій:
«Стань Любов'ю Безбережною!»
Тиша, ніжна гладінь води, ясне небо… Я відчуваю Андрія, Його Глибинну Тишу…
З особливою гостротою я раптом усвідомлюю, звертаючись при цьому подумки до усіх людей Землі, що ось же, ось! — Вони — Великі Божественні Душі! Ніхто з Великих — не зник! Вони усі — Живі! — є і тут, і зараз!
Мене переповнювало щастя і вдячність Богові за те, що я тепер про це знаю, що я, стоячи тут на березі ріки, спілкуюся з цілком реальним Апостолом Ісуса — Андрієм!
… Мені раптом стало трохи важко дихати і виник незвичайний стан в тілі. Я бачу… образ чоловіка, зануреного в глибокий спокій… Його обличчя обрамляє світла борода, а очі — небесно-блакитного кольору! Вони настільки прекрасні, настільки безбережні, променисті!… Я відчуваю, що сама вже дивлюся Його Очима…
Підходить Аня:
— Андрій зараз сполучений з твоїм тілом, Він хоче, щоб ти Його відчула.
Я з тихою радістю повідомила, що саме це і відбувається…
Я намагаюся посилити Злиття… Бачу себе Їм, що йде по алеї серед дерев.
Він занурений в глибини, у Божественне Світло. І Сам складається зі Світла. Не словами, але відчуттями я розумію, що Він говорить мені: «Поринай в це Світло кожного разу, коли суєтність думок починає захоплювати!».
Андрій показує, як це можна робити:
Я відчуваю як би великий дзвін, усередині якого знаходжуся, головою упираючись зсередини в його вершину. Заповнивши собою цей дзвін, треба потім провалитися нижче, в глибину… Потік думок тут же зупиняється, глибокий спокій закутує від ніг до голови…
Спокійні і безбережні усередині — небесно-блакитні Очі Андрія. Злиття з Його безкрайнім Духовним Серцем…
Знову починаю чути віршовані рядки. Але в цей ранок я примудрилася забути блокнот, а Аня в цей час сама щось записувала в її власний записник. Вирішую, що спробую рядки завчити, але через мить розумію, що це не вийде. А чотиривірш — дуже красивий. Аня піднімає на мене очі. Вона підходить з протягнутим записником:
— У мене з'явилося відчуття, що вiн дуже тобі потрібний.
Я кивнула, повідомивши, що треба записати вірш. Ми обоє сміємося. Аня — в захваті:
— Такого зі мною ще не траплялося!
Як пізніше виявилось, Андрій диктував нам одночасно. Ось те, що почула я:
Любов до усіх — безбережна!
Глибини — безтурботні! І — в радості політ!
Андрія Первозванного — Апостола Бажаного
Народ обдурений, замучений, — до себе зве.
Відносять Руки ніжні —
У Любов Царя Небесного
Від ілюзорних снів…
Але далі я, на жаль, не почула. Я хотіла було повернути Анi записник, але Аня сказала, що Андрій просить, щоб я доки залишила його у себе. І тоді я зрозуміла, що повинна записати медитацію і пережиті відчуття.
Пізніше Аня зачитала слова, які вона почула від Андрія, звернені до мене:
Слова — малі: в них не вмістити Мою Любов!
Любов — вона безбережна, ніжна!
І Я Її — тобі дарую! Я — тут, з тобою!
Я — поруч буду вічно!
Не бійся, що навколо — лише злоба панує
і глузування!
Я так іду — вже століття
Крізь темряву — поміж душ людських потворних
Чоловічих і жіночих…
Але ті, хто зможуть Мене почути, зрозуміти —
Будуть зі Мною!
Ти зможеш вчити людей Любові!
Підемо! Я — буду поруч з тобою!
Книга в PDF