Ізнанка світу матерії/Як обійняти Крішну, якщо я… злилася з Ним?
Як обійняти Крішну,
якщо я… злилася з Ним?
Ми рушили в зворотну дорогу до електрички, але вирішили по дорозі зайти на ще одне місце сили Крішни, де Він відчувався трохи інакше, порівняно з іншими Його робочими майданчиками.
Дійшовши, ми зняли рюкзаки, підкріпилися, відпочили. Поки ніжилися під сонечком, Катя навіть заснула.
Потім Владімір запропонував відмітити кожному для себе — різницю в тому, як Крішна проявляє Себе на різних Його місцях сили:
— Крішна проявляє Себе по-різному. Наприклад, Він може бути високий над поверхнею Землі, а може відчуватися тут, навколо тіла кожного з нас — Божественним Вогнем. Чи — на інших Його місцях — Він навчає силовому аспекту розвитку свідомості.
Тут Крішна відчувався високо над соснами на багато кілометрів. Владімір, жартома, запропонував мені стати відразу такою ж великою, як Він. Але, подивившись на мій напружено-питальний вираз обличчя, розсміявся.
— Зливаємося з Крішною усередині Його Махадубля — і задаємося питанням: «Хто я? Де я?»…
І спробуємо розібратися: як можна обіймати і любити Крішну, якщо я і є зараз Крішна?…
… Я згадала, що колись подібне питання вже ставила собі. Я тоді запитувала: як мені обійняти Бога, якщо Він є Все! Владімір тоді, дивлячись ясновидінням на мене, лише весело і підбадьорююче посміхався. Я зрозуміла його думку: почекай трохи, скоро все стане ясно!
Гаразд. Але ось, що дійсно викликало в мені розлад і нетерпіння, так це невміння бачити і чути Бога.… Крішна Обличчям схожий на Ісуса, писав Владімір… Ну як же мені Його дійсно побачити?!
Владімір показав, де знаходиться центр Його Махадубля, і я скрупульозно ходила в Нім туди-сюди, намагаючись почути… ну хоч що-небудь!
Потім прийшла думка: можливо, щоб щось почути, потрібно хоч про щось запитати?
Я стала придумувати, що запитати. Але «випадала» через це з медитації.
Нарешті, мені стали чутися окремі слова, направляючі мої зусилля… то углиб, то вгору…
Я кинулася до Анi з Ларисою. Вони підтвердили, що спочатку так і буває: чуєш тільки окремі слова. Але мені усього лише слів було мало, хотілося б вже і цілими фразами! Подумала, що це може бути схоже на те, як діти вчаться читати: спочатку склади, потім слова, а потім вже і пропозиції — так і я зараз вчуся чути.
Але незабаром я втомилася і мені стали бачитися дивні картини і образи, які я віднесла до плодів моєї уяви. Я зрозуміла, що прийшла пора закінчувати і попрямувала до наших рюкзаків.
Але раптом я стала усвідомлювати, що дещо в мені змінилося: я… — майже летіла! Втомі — як не бувало! Тіло — абсолютно легке: неначе зменшилося тяжіння Землі! Я більше не відчувала ніякого болю в м'язах і суглобах після довгого переходу. Та і тіла-то — майже не відчувала! Воно — майже розчинилося в просторі! Це було — так здорово!
І я захоплено об'єдналася з Крішною…
* * *
Сівши на пень, я почала записувати пережиті відчуття. Але раптом виникло нестерпне бажання — улягтися і поспати!… І я так і зробила.
… Ще не розуміючи, де я, крізь солодку дремоту раптом чую голос Владіміра. Я «нагострила» одне вухо, але очі розплющити полінувалася. Владімір питав мою думку: коли ми маємо намір повертатися у місто? Чи, можливо, я хочу залишитися тут з Крішною на усю ніч?…
Я трохи відкрила одне око. Подумала: «Тобто, як це? І що для цього потрібно робити?». Знову закрила. Лінь було думати: адже було з Крішною — так добре!
Але колись адже потрібно було, все-таки, «узяти себе в руки»… Я піднялася. Навіть «блаженна кішка» позаздрила б моєму стану!
Я обернулася навкруги. Катя солодко спала… Відмінно! Означає можна понасолоджуватись ще! І я плюхнулася назад в Крішну…
Напевно пройшла ще не менше години, і Владіміру довелося нас піднімати вже рішучіше, щоб встигнути на останній потяг.
У такій же блаженній млості я доїхала до будинку.
Такий же стан був у усіх.
… Удома мені сказали, що ми завтра йдемо у гості до Бабаджі.
А вночі Він мені приснився…