Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

---

Ізнанка світу матерії/Візьмемо море на долоні…

---

Візьмемо море на долоні…

Коли я відпочила, ми знову «взялися» за мій кокон. Дивлячись на мої старання, Владімір сказав, посміхаючись:

— Відчуй свою голову на землі позаду своїх п'ят, приблизно в півметра — і дивися звідти на кокон. В такий спосіб найлегше навчитися бачити затемнення в коконі — і руками свідомості вигребти сміття, вичистити кокон.

Я спробувала все це проробляти. Але Владімір говорить:

— Нижче, опусти голову! Ще нижче, під землю! Це було для мене… несподівано. Я ще не до кінця розуміла, на що в цілому здатне яснобачення. Якщо Владімір бачив, як я розміщую голову позаду своїх ніг, то мені лише залишалося розвести в мовчазному захваті руками! Суміш всіх емоцій відбилася, мабуть, дуже виразно на моєму обличчі, тому що Владімір раптом м'яко розсміявся і поцілував мене в щоку.

І ось, розташувавши голову позаду п'ять і навіть нижче, я крокувала вперед і назад, намагаючись утримувати її там як можна довше і намагаючись бачити свій кокон і своє тіло, що крокує вгорі-попереду. Останнє мені удавалося із змінним успіхом. Це чимось навіть нагадувало перешкоди в телевізорі, коли зображення то з'являється, то зникає. Але побачити затемнення в своєму коконі я так і не змогла.

Ми повернулися на середину стежки. Тут Владімір знайшов зручне місце для «провалення» свідомістю вниз.

— Провалюємося свідомістю вниз, беремо в руки образ швабри і починаємо звідти широкими круговими рухами — саме ручкою швабри — прочищати серединний меридіан. — Він змалював сам ті самі кругові рухи шваброю. — Пробиваємо шваброю дірку у верхівці голови, вичищаємо з голови все енергетичне сміття, всі темні включення. При цьому весь серединний меридіан і все тіло — заповнюються Світлом, Яке удосталь присутнє на цьому місці. І обов'язково рухаємося тілом!

Я взялася за роботу. З ентузіазмом узявши в руки свідомості образ швабри, я почала нею прочищати меридіан. Спочатку — в межах ширини свого тіла, а потім вже і виходячи за його кордони, щоб вже напевно все захопити. Потім пробила дірку у верхівці і знову круговими очищаючими рухами стала шурувати усередині шиї і голови. Мені дуже подобалася ця вправа, я добре представляла швабру і вже стала відчувати якусь особливу легкість в тілі нижче за плечі. А в голові з'явилися відчуття, схожі з рухом нагромаджених крижин, які нарешті розтріскалися, — і поплили в сторони, звільняючи простір.

Хвилин через п'ятнадцять підійшов Владімір. Він оглянув мене, посміхнувся і сказав, що нижні чакри вже утворили правильний стовп, але з головою і шиєю треба буде ще попрацювати.

Ми попрямували до моря.

Я думала про те, що я тут і зараз — в товаристві Владіміра, і він мене навчає! Ще якихось півроку назад це було мало не «кришталевою мрією». Думала тоді, що ось… можливо… коли-небудь…

Владімір щось говорив про Злиття з Богом, а я в цей час затрималася на якійсь попередній сказаній ним думці і опритомніла лише тоді, коли він виголосив:

— Можеш зливатися і зі мною, якщо тебе це не бентежить! Зливатися — в моєму Махадублі.

До мене лише у цей момент дійшло, що це дійсно можливо, і що така думка мені навіть в голову не приходила. Вона мене ніскільки не бентежила, і я про це так і сказала. Він посміхався.

Ми підійшли до кінця стежки, за якою починався чагарник — і море розстилалося настільки, наскільки вистачало очей. Темно-синє, з білосніжними глибами льоду, що відображали сонячні промені, — таке величне, спокійне і таке живе!

Владімір пояснював наступну медитацію:

— Візьмемо море на долоні, піднімемо — і проллємо на себе його прозорість, промиваючи, очищаючи тіло!… Можна промивати в такий спосіб і конкретні меридіани. Ця вправа називається «Умиванням», нам її вперше подарував Ігл. Вона називається «Умиванням» — оскільки Ігл учив нас спочатку умивати так вранці наші обличчя, коли ми жили в наметах на його місці сили.

Брати на долоні море вже було набагато легше. Напевно, мені в моїх медитаціях допомагали всі. Хоча в такі моменти я про це забувала і здавалося, що це я така сама вмію. Брала те ніжно-біле майже прозоре світло — і проливала його маленькими водопадами крізь все тіло.

— Можна ще провести «розтин тіла по серединному меридіану» — подібно до хірургічної операції. Робимо це, наприклад, образом спеціального хірургічного ножа або іншого зручного для цього інструменту — і вичищаємо все непотрібне.

Розтин власного тіла я, хоч і лікар, але ще не проводила. І, як би дико це не звучало, метод був досить ефективним.

— Зокрема, при розтині області головних чакр можна руками свідомості м'яко вигрібати з чакр всі енергетичні щільності. Поки я ходила по доріжці, намагаючись представити всі відомі мені ефективні для такої мети хірургічні інструменти і хід самої «операції», я звернула увагу на Аню, яка йшла назустріч. Вже по тому, як вона на мене дивилася, зрозуміла, що вона хоче щось сказати.

Так і вийшло:

— Те, що ти саме сама намагаєшся все це робити, — це добре. Але спробуй робити це ж — разом зі Святим Духом, попросивши у Нього допомоги. Адже можна спочатку злитися з Ним — і вже після цього, разом, злитими руками свідомості, вичищати все непотрібне, очищати тіло до повної прозорості.

Адже виявилось, що я дійсно була зосереджена лише на власних зусиллях. Просити про допомогу Меньюла я якось не додумалася. У голові сиділи завчені спортивні фрази «лише власними зусиллями!» і «все залежить від тебе самої!». Але ж дійсно: я хочу наблизитися до Святого Духу, але при цьому навіть зовсім не дивлюся на Нього!

Отже, соромливо-радісно я попросила Його про допомогу. І дійсно, настав зовсім інший ефект! Немов Меньюл Сам зрадів, що нарешті на його місці сили звернулися до Нього! Настрій піднявся, вправи стали виходити енергійніше! Було так здорово відчувати, що Його Руки і мої — разом!

… Владімір в цей час розмовляв з іншими учнями. Обернувшись раптом до мене, він запропонував більш ефективний варіант «пробиття голови». Він запропонував попасти кінцем палиці від швабри в foramen occipitale magnum (великий потиличний отвір). Почувши знайому медичну назву і навіть пригадавши, що воно означає, — я вся пожвавилася.

Хоча тут же прийшли на розум неприємні і важкі спогади про практики по анатомії, де нам, студентам, доводилося працювати із справжніми людськими трупами, вивчаючи на них всі м'язи, судини, нерви.

Але це — у минулому. А зараз я зрозуміла, що палицею від швабри, яку тримаю в руках свідомості, я повинна попасти в нижній отвір черепа. «М'які тканини» можна було відразу «прибирати», так само, як і хребет, і я вже добре уявляла собі цей отвір — ось в нього я і повинна попасти!

Інші попросили Владіміра пояснити, про що мова, оскільки вперше чули від нього ці латинські слова. Я відійшла виконувати завдання. Владімір услід додав, що дає мені на роботу п'ятнадцять хвилин і потім поведе мене до Лади «на суд Божий». Почувши «страшні» слова про «суд Божий», я трохи уповільнила крок. Але сильно в роздуми не занурилася і взялася за те, що протикає того самого foramen свого черепа.

Вже приступаючи, відчувала, що втомилася, але досягти мети мені хотілося набагато сильніше. Стан дійсно мінявся. Я комбінувала «пробиття» і кругові рухи шваброю з максимальною інтенсивністю, хоч і доводилося робити короткі паузи для перепочинку.

Підійшов Владімір і оглядів мене. Він сказав, що вже краще, але з головою і шиєю ще треба попрацювати.

— Руками свідомості можна узяти спрей з білою рідиною, що світиться, — запропонував черговий варіант Владімір, — і побризкати ззаду на сушумну в області вішудхи, щоб все темне в цьому місці розчинилося. Ще можна перетворити палицю на хірургічний тампон і прочистити їм порожнину голови, як роблять любителі збирання черепів, — засміявся він.

Зробила все, як було сказано. Для більшого ефекту розкрила череп повністю і вже там, часто міняючи тампони, вичищала всі затемнення. Голова вже трохи гуділа, але при цьому почала просліджуватися незвичайна легкість. Мабуть, хоч якусь частину сміття мені все ж вдалося вигребти. Я пішла відпочити.

Владімір в цей час повільно вирушав по стежці в інший бік від нашого багаття. Повернувшись, він покликав всіх нас з собою. Там розташовувалася високовольтна лінія з дротами, що тягнулися в два ряди над нами. Звернувши на них увагу, він сказав:

— Високовольтні дроти створюють довкола себе енергетичні поля. Ці поля не несуть шкоди, як думають більшість людей, а навпаки, можуть створювати цікаві місця сили, поєднуючись з Махадублями Святих Духів. Дійсно ж погані енергополя створюють довкола себе не дроти, а трансформатори.

На відрізку доріжки метрів в двадцяти під дротами він запропонував відчути зміни в енергетичному полі. Таких перепадів станів виявилося близько чотирьох. Більш менш добре я змогла відчути останній відрізок, де усвідомлення себе в тілі зникало само собою. На цьому місці мені було приємно знаходитися, чим на інших місцях, і розливатися свідомістю назад було дуже легко.

Владімір коментував:

— Людина, втілившись, звикається жити із сприйняттям і відчуттям лише матеріального світу. У нього зазвичай немає необхідності сприймати енергетичні поля, тому він і не розвиває в собі таку здатність. Але на духовному Шляху — цьому необхідно вчитися: адже наблизитися до Бога можна саме і лише за якістю душі, а не за допомогою тих або інших рухів тіла і тому подібних вчинків. Пласт матерії в «багатошаровому пирогу» багатовимірного простору — адже вельми малий за об'ємом — порівняно зі всім «пирогом» Абсолюту. Тому процес практичного вивчення Бога має на увазі пізнання і освоєння всіх шарів багатовимірності, з акцентом на найвитонченіших і найтонші. Адже Бог в аспекті Первинної Свідомості (Творця) — це є саме Найвитонченіше зі всього, таке, що існує у всесвіті.