Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

---

Ізнанка світу матерії/Всім треба вивчати етичне вчення Бога!

---

Всім треба вивчати етичне вчення Бога!

Трохи помовчавши, Володимир знову заговорив:

— Ні в якому разі не можна ігнорувати приписи Бога! Навпаки, будь-яка духовна робота повинна починатися саме з цього!

Всі ті групи різних масштабів, які називають себе духовними, але в яких навчають лише психоенергетиці, а лідери самі часом є виродками в етичному ракурсі, — всі вони саме шкодять розвитку своїх учнів!

Що стосується конкретно нашої діяльності, то адже ми створили все необхідне, щоб всі адепти могли вивчати необхідні матеріали: видали книги, навіть забезпечили відповідними фото- і кіноілюстраціями.

Але… адже виявляються ті, хто і за цих обставин ігнорують Слова Бога, хоч і книги читали, і лекції слухали, і фільми дивилися…

Про один такий випадок я вже колись розповідав. Тоді — а це було вже дуже давно — хороший хлопець, який успішно медитував, через півроку після завершення занять потрапив в ситуацію, коли його колишні друзі відмовлялися повернути йому його гроші.

Як в таких випадках пропонував діяти Ісус?...

Цей же хлопець вирішив боротися, «зайшовся» у власних грубих емоціях, розлютив тих, хто йому були винні, сам став страждати від їх люті, не зміг цього винести... Закінчилося це тим, що він викинувся з вікна...

Недаремно було прожито їм це життя. Освоївшись за гранню втіленого існування, зрозумівши і визнавши свої помилки, — він швидко заспокоївся і включився в роботу по допомозі втіленим. Розміри його — як душі — в результаті втілення — можна було порівняти з розмірами нашого міста. А адже це — при тому ще, що він був м'який душею і бездоганний в усьому іншому, — досить непогано! Втілившись в наступний раз, він буде вже мати прекрасний «зачеп» для подальшого духовного зростання.

Хоча..., якщо він був би більш уважним, то зміг би продовжити — вже в цьому втіленні...

І — ще один випадок. Дорослий чоловік, теж все прочитав і переглянув,... одного разу раптом побачив у нашій компанії молоду і чарівну жінку... І він... став вести себе по відношенню до неї... — як примітив-хуліган!...

Я його, зрозуміло, зупинив, присоромив цитатами з Нового Завіту... В тому числі, такими, як Не роби іншому того, чого не бажаєш собі!, В смиренномудрості майте один одного за більшого від себе! Нагадав також йому, що насильництво, тобто, здатність до насильства над іншими, є одним з яскравих людських пороків, що характеризують «випираюче» і «стирчаще» «нижче я» — на противагу смиренномудрості! І вона повинна бути замінена на турботу і (не настирливу) любов-ніжність! Ще я говорив йому, що він такою поведінкою порушує основний принцип етики: прагнення не завдавати нікому марної шкоди!...

Але до чого ж мені самому було соромно перед тією жінкою — за те, що вона побачила, хто опинився поруч зі мною!...

А адже за роки нашого спілкування він ні разу не подавав ознак того, що, наприклад, так і не навчився елементарної поваги до інших людей, зберіг у собі здатність до насильства над іншими — заради лише власного задоволення...

Хоча ми довго опрацьовували в медитаціях тему смиренномудрості — але він так і не навчився жити відповідно до цього принципу на практиці...

І ще в ньому раптом одночасно з першим виявився й інший порок: схильність презирливо і образливо перекручувати імена співрозмовників...

Тільки пихаті примітиви здатні на таке!

... З темою Злиття зі Святими Духами до Єдиного Ми ми працювали дуже багато. Але хіба може це бути реалізовано не на словах, а на ділі — тим, хто живе за принципом самовдоволених примітивів: «що хочу — те й роблю!»? Адже любов — це не задоволення своїх примітивних егоїстичних пристрастей, але життя, присвячена саме допомозі-турботі про інших, що часто буває пов'язане з самопожертвою...

Втім, він, сподіваюся, все зрозумів. Принаймні, він вибачився... Так що, ця ситуація, хочеться думати, пішла йому на користь ...

І ось, бачиш? — Як і в твоєму випадку, цей неприємний інцидент виявився, в результаті, корисним.

А адже інакше... Що було б у його подальшій долі, якби цей примітивізм в ньому не розкрився і не був би переможений?

Зрозуміло, з такими грубими душевними вадами — він не зміг би бути допущений Творцем, щоб оселитися в Його Обителі. Дане його втілення було б припинено вельми скоро...

А що потім?

Потім він втілився б знову, зберігаючи такі грубі душевні пороки і при цьому маючи сильну свідомістю. Останнє дало б йому сильне відчуття переваги над оточуючими людьми... Домінуючі зарозумілість і гордовитість у поєднанні з грубістю свідомості, що швидко розвивається при таких обставинах, — привели б його до деградації і дияволізаціі. Отже, пекло?...

... До речі, як розрізнити хіть, тобто, примітивне егоїстичне пристрасне сексуальне хотіння, — і справжню любов в її сексуальному аспекті?

Любов — ніжна! Любов — це також повагу по відношенню до партнера! І — турбота про іншого більша, ніж про себе!

Хтивість ж — груба і часто пов'язана з насильством, презирством, зарозумілим ставленням до іншої людини, тобто, зі ставленням з позиції власного порочного «нижчого я».

Ознакою істинної любові є постійний «зворотній зв'язок» з партнером, що призводить до відчуття єдиного ми в процесі злиття не тільки тіл, але і душ.

Така любов сприяє духовному зростанню і заохочується Богом.

Протилежні ж варіанти прояви сексуальності ведуть лише до накопичення негативної карми.

* * *

Володимир продовжив:

— При розгляді етиці слід виділити її складові розділи. Це — взаємини людини з:

а) Богом,

б) іншими людьми,

в) тваринами і рослинами, які також є одиницями життя, що еволюціонують,

г) з усім навколишнім середовищем в цілому, включаючи планету, на якій ми живемо.

Кожній людині добре б глибоко обдумати всі ці пункти і постійно коригувати себе відповідно до них.

Причому головний принцип взаємовідносин з усіма істотами нехай буде таким: «Нікому, по можливості, не зашкодь, і всім допомагай у всьому доброму!».

Є в нас пороки, від яких позбутися легко: зрозуміли, що діяли невірно, — покаялися, повинилися перед жертвами своїх неправильних дій — і назавжди перестали так себе вести.

Але бувають пороки, від яких позбутися не просто. Це — коли вони «проросли» в душі настільки глибоко, що нині становлять як би її істотну частину. Їх— не позбутися легко, хоча навіть і бачиш ці пороки в собі.

У таких випадках боротьба проти них повинна бути доволі наполегливою. І кожен порок має бути саме «вирваний з коренем», як радив Апостол Філіп в Його Євангелії. Інакше, якщо не викорінити порок до нуля, він потім виростає новою поросллю.

Але як — викорінити? Шляхом ретельного простеження всіх його проявів протягом усього цього свого життя, а іноді і попередніх втілень, — і знаходження саме вірних рішень у всіх тих ситуаціях, коли даний порок виявляв себе.

Наведу приклад.

... Ще в ту епоху, коли у військах широко використовувалася кіннота, в одному з підрозділів був лютий воєначальник. Перед боями він люто бив свого коня батогом, примушуючи його вставати на диби і «танцювати» на задніх ногах, а сам кричав на солдатів, вимагаючи битися хоробро, і погрожував пристрелити або зарубати шаблею кожного, хто не буде це виконувати.

Він був грубим і жорстоким лідером. Хоча, з іншого боку, сам був хоробрий і, борючись, переслідував праведну мету: захист своєї країни.

Він не вважав свою поведінку порочною, бо був атеїстом і до Думки Бога прислухатися не бажав.

... Наступного разу він був втілений в суфійській громаді, став суфієм. Так він знайшов знання про існування Бога, навчився медитувати.

Але в тій суфійської громаді не приділялося належної уваги викоріненню вад душі. Тренувалися — переважно в медитаціях.

... Результатом стало те, що він переніс ті свої вади ще від першого з розглянутих втілень — в сучасну земне життя.

Він ріс владним і грубим егоцентриком, нетерпимим до тих людей, що не корилися його командам. Він не був здатний зважати на думки інших людей. Шанобливого ставлення до тих, кого він вважав «нижче себе», в ньому не спостерігалося зовсім. Важлива душевна якість, яку називають тактовністю, в його мисленні і поведінці була відсутня повністю. Для нього були характерні вчинки, що настільки не відповідали загальноприйнятим і розумним нормам елементарної культури поведінки, що навіть розповідати про це було б дуже неприємно.

Але, з іншого боку, володіючи розвиненим (хоча і «однобоко») інтелектом, він легко сприймав знання про Бога. Також — і здатність до освоєння медитативних ступенів у нього була високою.

З деякого часу, він став отримувати Одкровення від Бога. Потім — ефективно підключився до служіння Йому.

Але, наприклад, він так і не зміг знайти собі гідну супутницю життя: адже жодна з досить розвинених жінок не бажала терпіти постійні підганяння і його командний стиль спілкування з собою...

... Мені довелося мати багато складних розмов з ним на цю тему...

Прогноз бачиться сприятливим...

... Є принципова різниця між егоцентрика, що живуть заради задоволення своїх бажань, — і тими, ким рухає любов, тобто, хто життя свої присвячують благу інших.

Допомагаючи іншим, жертвуючи собою заради них, — такі люди забувають про своє особисте благо. І залишкам їх егоцентризму, якщо вони ще були, — не залишається місця, вони повністю зникають.

Саме такі люди здатні до швидкого духовного прогресу. Чому? Тому, що головною їх якістю є любов! Вміючи любити і знайшовши достатні знання про Бога, вони легко навчаються любити Бога. І Бог розкриває Свої Обійми для них!

Люди ж з протилежними душевними якостями... — борються за задоволення своїх особистих примх. При цьому, їх примітивний егоцентризм буває настільки інтенсивним, що вони навіть в саможертовних подвигах справжніх героїв... намагаються відшукати корисливі мотиви...

... Дозволь, я ще скажу про тебе.

Зараз ти завершила повноцінне покаяння — з самоаналізом і каяттям — практично за все, що було неправильним у тобі, — в тому числі, в тому, що стосується «людської форми». Це твоє покаяння — прийнято Богом.

Так що — починай жити по-новому!

Мені шкода, що ти зазнала біль в зв'язку зі мною. Але ж, якщо б не подолання цього болючого порога в твоєму житті, — ти так і продовжувала б вести свій колишній в'ялий і примітивний спосіб існування! Тепер же — освоюй нове життя — з Богом і в Бозі!

Але при цьому (це я скажу не про тебе конкретно, але, так би мовити, загальнотеоретично) треба завжди пам'ятати про принцип «золотої середини». В даному випадку я маю на увазі, що свобода повинна бути, перш за все, внутрішньою, а не зовнішньою! Тобто, слід прагнути ніколи не ображати інших людей тією своєю поведінкою, яка може викликати в них негативні емоційні реакції! Адже це було б прямим заподіянням їм шкоди! А позитивного ефекту в таких ситуаціях не може бути ніякого!

Наведу такий приклад з тепер уже далекого минулого:

Один з тих, хто вважали себе моїми послідовниками, став виводити великі групи своїх учнів — голими — до спортивному майданчику в лісі, де проводилися футбольні тренування. Члени тих груп мислили, що показують футболістам позитивний приклад «духовного життя»: мовляв, і ви стаєте натуристами-нудистами!

Але реакція футболістів виявилася іншою. Мені потім розповідали про почуте обміні думками серед них: «Тут люди в футбол грають, а ці — голими ходять!». У цій думці було лише глибоке презирство до цих...

Ще згадався приклад:

Зима. Ополонка на озері для «моржів». Хлопець, натхненний ідеєю натуризма, багато разів на день купається в ополонці голим — саме в ті моменти, коли підходять інші «моржі». Хлопець переконаний, що робить духовний подвиг, проповідуючи своїм прикладом правильний — з його точки зору — образ поведінки... Але він не відає, що ті, заради кого він намагається, висловлюються про нього... з огидою, вони відносяться до нього, як до... осквернителя святого для них місця!

Висновок: ніколи не слід нав'язувати іншим ті свої переконання, які для тих людей неприйнятні.