Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

---

Бгаґавад-Ґіта/Бесіда 2. Санкх’я-йога

---

Бесіда 2. Санкх’я-йога

Санджая сказав:

2:1. Йому, охопленому скорботою, з очами повними зліз, побореному розпачем, Мадхусудана мовив:

2:2. Звідки напав на тебе у хвилину небезпеки цей ганебний, невартий арійця розпач, що зачиняє врата раю, о Арджуно?

2:3. Не піддавайся слабкості, о Партхо! Обтрусивши нікчемну малодушність, піднесися духом, Парантапо!

Арджуна сказав:

2:4. О Мадхусудано! Як я спрямую стріли на Бхішму і на Дрону — вони ж бо гідні глибокої поваги, о Переможцю ворогів?

2:5. Воістину, краще харчуватися милостинею як жебрак, ніж убивати цих великих гуру! Убивши цих вельмишановних гуру, я їстиму їжу, окроплену їхньою кров’ю!

2:6. І не знаю, що ліпше для нас: бути переможеними а чи перемогти тих, що стоять проти нас — синів Дхрітараштри, зі смертю яких ми й самі втратимо бажання жити!

2:7. Із серцем, ураженим тугою, із затьмареним розумом, — я більше не бачу свого обов’язку. Молю Тебе: скажи однозначно — що краще? Я — Твій учень і благаю Тебе, — навчи мене!

2:8. Не передбачаю я, щоби пекучу тугу, яка обпалила мої почуття, згасило досягнення найвищої влади на Землі а чи навіть панування над богами!

Санджая сказав:

2:9. Звернувшись із цими словами до Хрішікеші, Гудакеша, знищувач ворогів, сказав: “Я не буду боротись” — і змовк.

2:10. Стоячи посеред двох ратей, з посмішкою звернувшись до впалого у розпач, Хрішікеша мовив:

2:11. Ти вболіваєш за те, за що не варто вболівати, хоча й говориш слова мудрості. Але мудрі не оплакують ані живих, ані мертвих!

2:12. То ж бо, воістину, не було часів, коли Я або ти, або ці володарі землі не існували; воістину, не перестанемо існувати ми і в майбутньому.

2:13. Подібно до того, як той, хто в тілі живе, переживає дитинство, зрілість і старість, — так само він залишає одне тіло і переходить у інше. Сильний за це не вболіває.

2:14. Зіткнення з матерією, о Каунтею, кидає в холод і в жар, завдає насолоджує і страждань: ці відчуття — швидкоплинні, вони заполонюють і зникають. Знось їх мужньо, о Бхарато!

2:15. Той, кого вони не мучать, о кращий з людей, хто врівноважений і стійкий в радості і горі, — той здатен досягти Безсмертя.

2:16. Знай, що в тимчасового, тлінного — немає щирого буття; а у вічного, неминущого — не буває небуття! Все це розрізняють ті, хто проник у суть речей і бачать істину.

2:17. І запам’ятай, що нікому ніколи не зруйнувати Того, Ким пронизане все буття! І ніколи не заподіяти смерті Йому! Це Вічне й Неминуще — нікому не підвладне!

2:18. Минущі лише тіла будь-якого втілюваного. Але сам він — вічний, непорушний. Тому — борися, о Бхарато!

2:19. Той, хто думає, що може вбити, і той, хто думає, що вбити можуть його, — обоє помиляються однаково! Людина не може ні вбити, ні бути убитою!

2:20. Вона не виникає і не зникає; отримавши буття, вона не перестає існувати. Будучи безсмертною душею, вона взагалі не гине, коли вбивають її тіло!

2:21. Хто знає, що людина є непорушна, вічна, безсмертна душа, — як може він убити, о Партхо, чи бути вбитим?

2:22. Подібно до того, як людина, скинувши старий одяг, зодягає новий, — так кидає він зношені тіла і наділяється новими.

2:23. Зброя не розсікає його, вогонь не палить, вода не мочить, вітер не висушує.

2:24. Адже не можна ні розсікти, ні спалити, ні зволожити, ані висушити його — того, хто не розсікається, не спалюється, не намокає, не висихає.

2:25. Його — невтіленого — називають непроявленим, безформним, тим, хто не може бути ушкодженим. Знаючи це, ти не повинен переживати!

2:26. Якби ти навіть вважав його тим, хто вічно народжується і помирає, — і навіть тоді, о могутньоозброєний, ти не повинен перейматися!

2:27. Воістину, смерть призначена для того, хто народився, а народження неминуче для померлого. Тим, що має бути, — не переймайся!

2:28. Не виявлені істоти до матеріального прояву, не виявлені — після, але виявлені лише на середині, о Бхарато! Для чого засмучуватися?

2:29. Одні шанують душу як диво, інші говорять про неї, як про диво, а є й такі, які, навіть довідавшись про неї, не можуть зрозуміти, що це означає.

2:30. Втілений ніколи не може бути вбитий, о Бхарато! І тому не бідкайся про жодне убите створіння!

2:31. І, дивлячись на свою власну дхарму, ти не повинен вагатися, о Арджуно: воістину, для кшатрія немає нічого бажанішого, ніж праведна війна!

2:32. Щасливі, о Бхарато, ті кшатрії, яким випадає на долю такий бій; він (бій) подібний до прочинених воріт у Небеса!

2:33. Але якщо тепер ти не вступиш у цей праведний бій, відкинувши свою дхарму і свою честь, то ти візьмеш на себе гріх.

2:34. І всі живі довідаються про твою вічну ганьбу. А для достойного ганьба — гірше смерті!

2:35. Великі ватажки на колісницях подумають, що страх змусив тебе бігти з поля бою. І ти, кого вони так високо шанували, станеш для них знехтуваним.

2:36. Багато негідних слів скажуть твої вороги, осуджуючи тебе і твою доблесть. Що може бути болючішим?

2:37. Убитий — ти потрапиш до раю; переможець — ти насолодишся Землею. Повстань же, о Каунтею, і будь готовий до боротьби!

2:38. Визнавши рівносильними радість і скорботу, досягнення і невдачу, перемогу і поразку, — вступи у битву! Так гріха ти уникнеш!

2:39. Я повідав тобі зараз учення санкх’ї про свідомість; а тепер послухай, як це можна пізнати за допомогою буддхі-йоги*. О Партхо, буддхі-йога — це засіб, за допомогою якого ти зможеш розірвати кайдани карми!

2:40. На шляху цієї йоги не буває втрат. Навіть незначне просування цим шляхом рятує од великих небезпек.

2:41. Воля рішучого спрямована до цієї мети; спонукання ж нерішучого розгалужуються безмежно, о радість Куру!

2:42. Квітчасті промови немудрих, які тримаються букви Вед*, о Партхо; вони кажуть: “Поза цим — немає нічого іншого!”^*

2:43. Їхні уми сповнені бажань, вища мета їхня — рай, їхня турбота — гарне перевтілення, всі їхні дії та обряди спрямовані лише до досягнення задоволення і влади.

2:44. Для тих, хто прив’язаний до втіх і влади, хто окутаний цим, — для них недоступна рішуча воля, твердо спрямована до Самадхі!

2:45. Веди повчають про три гуни; піднімися над ними, о Арджуно! Будь вільний од двоякості*, постійно перебувай у гармонії, будь байдужим до володіння земним, затвердившись в Атмані!

2:46. Для людини, що пізнала Брахмана, Веди не корисніші, ніж малий ставок на місцевості, затопленій водою!

2:47. Дивись лиш на справу, а не на вигоду од неї. Хай не буде спонуканням твоїм — вигода од діяльності! І бездіяльності не віддавайся!

2:48. Відмовляючись від прихильності до нагороди за свою діяльність, ставай однаково урівноваженим в успіхах і невдачах, о Джананджаю! Урівноваженістю характеризується йога!

2:49. Відкидаючи повсякчас непотрібну діяльність буддхі-йогою, о Джананджаю, навчися керувати собою як свідомістю. Нещасні ті, хто діє лише заради нагороди за свою діяльність!

2:50. Той, хто занурений у роботу зі свідомістю, не набуває більше добрих чи недобрих кармічних наслідків своєї діяльності. Віддайся ж йозі! Йога є мистецтвом діяльності!

2:51. Мудреці, що присвятили себе роботі зі свідомістю, звільняються від закону карми та від необхідності народжуватися знову, досягаючи повного звільнення од страждань!

2:52. Коли ти — як свідомість — звільнишся від тенет ілюзії, ти досягнеш байдужності до того, що чув, і до того, що почуєш*.

2:53. Коли ти вийдеш із зачарованості Ведами й утвердишся в спокої Самадхі, тоді ти досягнеш Йоги.

Арджуна сказав:

2:54. Що є ознакою тієї людини, чиї думки заспокоєні, яка утвердилася в Самадхі, о Кешаво? Як говорить він, як ходить і як сидить?

Благословенний сказав:

2:55. Коли людина відмовилась од усіх почуттєвих прагнень, о Партхо, і, заглибившись в Атман, знайшла задоволення в Атмані, тоді вона називається стійкою в мудрості.

2:56. Той, чий розум спокійний серед скорботи, безпристрасний серед насолод, страху і гніву, — той, хто непохитний у цьому, іменується муні.

2:57. Той, хто ні до чого земного не прив’язаний, хто, зустрічаючи приємне і неприємне, не радіє і не ненавидить, — той утвердився в істинному знанні.

2:58. Коли, подібно черепасі, яка втягує в себе свої ноги та голову, він одриває свої індрії од земних об’єктів, — тоді він досяг істинного розуміння.

2:59. Від об’єктів почуттів, але не від смаку до них звільняється той, хто, став на шлях відчуженості; але і смак до них зникає у того, хто пізнав Високе!

2:60. О Каунтею! Збуджені індрії захоплюють розум навіть проникливої людини, яка намагається керувати ними!

2:61. Приборкавши всі індрії, нехай він увійде в гармонію, поставивши собі за Найвищу Мету — Мене! Бо розуміння лиш у того істинне, хто володіє своїми індріями!

2:62. Якщо вертатися подумки до земних об’єктів — то поволі відроджується прихильність до них. Від прихильності народжується бажання цілком володіти ними, а від неможливості задовольнити такі бажання — виникає гнів.

2:63. Від гніву відбувається повне перекручування сприйняття. Від перекручування сприйняття — втрата пам’яті*. Від втрати пам’яті — втрата енергії свідомості. Втрачаючи енергію свідомості, людина деградує.

2:64. Але той, хто переміг свої індрії, і той, хто відмовивсь од потягів і ворожості, натомість віддав себе Атману — знаходить внутрішню чистоту!

2:65. По досягненні цієї чистоти настає кінець усім стражданням. У того, хто набув такої чистоти, дуже швидко зміцнюється свідомість*.

2:66. Не може бути розвиненою свідомість у незібраної людини, і немає для неї щастя і спокою. А без цього блаженство хіба можливе?

2:67. У людини, що поступається натиску пристрастей, відноситься розум — так, як човен відносить буря!

2:68. Тому, о могутньоозброєний, у того, чиї індрії зовсім відвернені від земних об’єктів, — розуміння в того істинне!

2:69. Те, що ніч для всіх, для мудрого є час пильнувань. Коли ж всі інші не сплять, тоді наступає ніч для далекоглядного муні*.

2:70. Якщо людина не збуджується од чуттєвих бажань, подібно тому, як океан не розбурхується ріками, що впадають у нього, — то така людина знаходить спокій. І спокою не досягне той, хто прагне задовольняти свої бажання.

2:71. Хто в такій мірі одрікся від бажань і йде уперед, вільний од пристрастей, вигоди, самості, — тільки той знаходить спокій!

2:72. Таким є стан Брахмана, о Партхо! Хто набув цього стану — не помиляється. І хто досягає його хоча б у свою смертну годину — той знаходить Нірвану Брахмана.

Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, гласить друга бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Санкх’я-йога.