Сучасні знання про Бога, Еволюцію, сенс життя людини.
Методологія духовного вдосконалення.

---

Бгаґавад-Ґіта/Бесіда 1. Розпач Арджуни

---

Бесіда 1. Розпач Арджуни

Дхрітараштра сказав:

1:1. На полі Дхарми, на святому полі Куру ті, що зібралися разом, палають жадобою битися, спрагло жадають боротися; що ж роблять мої* і сини Панду, о Санджаю^*?

Санджая сказав:

1:2. Побачивши рать Пандавів, яка вишиковується, раджа Дурьодхана підійшов до свого гуру Дроні й сказав:

1:3. Дивися, о вчителю, яке могутнє військо синів Панду зібрав син Друпади, твій мудрий учень!

1:4. Це — богатирі, могутні стрільці, Бхімі та Арджуні рівні в бої: Ююдхана, Вірата та Друпада, що править великою колісницею,

1:5. Дхріштакету, Чекітана, хоробрий раджа Кеші Пуруджит та Кунтібходжа і Шайвія, бики серед людей,

1:6. сильний Юдхаманью, безстрашний Уттамоджа, син Саубхадри, сини Друпади — всі на великих колісницях.

1:7. Знай же й наших вождів, о вищий із двічінарождених*, ватажків мого війська, — дізнайся їхні імена:

1:8. ти, пане, і Бхішма, і звитяжні Карна та Кріпа, а також Ашватхаман, Вікарна, і син Саумадатти,

1:9. і багато інших героїв, котрі жертвують життями заради мене, — різноманітно озброєні, всі — досвідчені бійці.

1:10. Недостатньою видається мені наша ратна сила, хоча й скеровує її Бхішма; і достатньою бачиться їхня сила, хоча і перебуває вона на чолі Бхіми.

1:11. Нехай же всі, що стоять у своїх рядах відповідно до своїх військ, і ви, ватажки, — нехай всі охороняють Бхішму.

1:12. Щоби підбадьорити його, старший з Куру, гідний Бхішма, затрубив у свою раковину, що зазвучала як лева ревіння.

1:13. Одразу ж у відповідь загриміли раковини і литаври, барабани і роги, і грізний грім од них був.

1:14. Тоді, стоячи на своїй великій колісниці, запряженій білими кіньми, Мадхава* і Пандава^* затрубили у свої божественні раковини.

1:15. Хрішікеша* затрубив у Панчаджанію і Джананджая — у Девадатту^*, а безстрашний у подвигах своїх Врікодара затрубив у свій ріг.

1:16. Цар Юдхіштіра, син Кунті, сурмив в Анантавіджаю, Накула — у Сухошу, а Сахадева — в Маніпушпаку.

1:17. І Кешія, великий стрілець, і Шикханді, могутній воїн на колісниці, і непереможні Дхріштадіюмна, Вірата, Сатьякі,

1:18. і Друпада і сини його, і син Саубхадри, могутньо озброєний, — всі з усіх боків сурмлять у свої раковини, о володарю Землі!

1:19. Це жахливе ревіння потрясає серця синів Дхрітараштри, громом наповнюючи небо та землю.

1:20. Тоді, побачивши синів Дхрітараштри, що готуються до бою, Пандава, на шоломі якого зображена мавпа, підняв свій лук.

1:21. І промовив таке слово, звертаючись до Хрішікеші, Володаря Землі:

1:22. Серед двох військ — моя колісниця, о Непорушний; я бачу ратників, які зібралися тут, готовими до бою, і з ними я повинен боротись у цій важкій битві;

1:23. я бачу тут тих, хто нестерпно жадає вдовольнити лукавого сина Дхрітараштри.

Санджая сказав:

1:24. Почувши ці слова Арджуни, о Бхарато, Хрішікеша зупинив пречудову їхню колісницю посередині обох військ

1:25. і, вказуючи на Бхішму, Дрону й усіх правителів землі, сказав: о Партхо, дивися на цих Куру, що зібралися разом!

1:26. Тоді Партха побачив батьків і дідів, гуру, дядьків, двоюрідних братів, синів і онуків, друзів, які стояли один супроти одного

1:27. тестів і товаришів давніх, розведених по ворожих ратях. Бачачи всіх цих родичів, що вишиковуються, Каунтея, охоплений глибокою жалістю, зі скорботою промовив:

1:28. О Крішно, бачачи моїх рідних, які вишиковуються, пломеніючи од жаги бою,

1:29. ноги мої підкошуються й горло моє пересихає, моє тіло тремтить і волосся стає дибки,

1:30. Гандива* випадає з моїх рук, і вся шкіра моя палає; не в силі я стояти, і голова обертом йде!

1:31. І бачу я зловісні знамення, о Кешаво! І не передбачаю я ніякого добра од цієї братовбивчої війни!

1:32. Не бажаю я перемоги, о Крішно, ні царства, ні насолод! Ні до чого нам царство! О Говіндо! До чого насолода або й саме життя?

1:33. Ті, кому ми бажаємо царства, щастя, насолоди, — вони стоять тут, готові до бою, бо зреклися життя і багатства, —

1:34. учителі, батьки, сини та діди, дядьки, тесті, онуки, шуряки та інші родичі.

1:35. Не хочу я вбивати їх, навіть якби й сам бути убитий, о Мадхусудано! Не хочу, навіть якби це дало мені владу над трьома світами*! Як же зважитися на це заради влади земної?

1:36. Яке може бути для нас задоволення в убивстві цих синів Дхрітараштри, о Джанардано? Великий гріх заподіємо ми, вбивши цих заколотників.

1:37. Не повинні ми убивати синів Дхрітараштри, родичів наших! Убивши рідних своїх, як зможемо ми щасливими бути, о Мадхаво?

1:38. Якщо у полоні пристрасті їхні уми не бачать зла в руйнуванні сімейного начала й не бачать злочину у ворожнечі до друзів,

1:39. то чому ж нам, бачачи зло в такому руйнуванні, не зрозуміти і не відвернути цей гріх, о Джанардано?

1:40. З руйнуванням роду гинуть одвічні родинні звичаї; зі знищенням порядку беззаконня поглинає весь рід;

1:41. З воцарінням беззаконня, о Крішно, розбещуються жінки роду; від розбещення дружин, о Варшнею, виникає змішення варн!

1:42. Змішення ж це готує пекло вбивцям роду і самому родові, бо ж предки їхні знемагають од нестачі жертвоприношень рису і води.

1:43. Гріхом цих убивць, що вчинили змішення варн, знищуються древні родові і кастові порядки!

1:44. А ті, хто знищив родові порядки, вічно перебуватимуть у пеклі, о Джанардано! Так чули ми.

1:45. На жаль! З бажання володіти царством ми готові вчинити великий гріх: ми готові вбити своїх повсталих родичів.

1:46. Якби мене, беззбройного і неопірного, озброєні сини Дхрітараштри вбили в бою, мені легше було б!

Санджая сказав:

1:47. Сказавши це на бойовищі, Арджуна опустився на сидіння колісниці, охоплений скорботою. Він кинув лук і стріли.

Так у славетних упанішадах благословенної Бгаґавад-Ґіти, науки про Вічне, Писанні йоги, гласить перша бесіда між Шрі Крішною та Арджуною, іменована:

Розпач Арджуни.