Якось… променисте сонечко

Опустилося на мої долоні

І мене попросило тихенько:

“Можна — в серце твоє мені — як у хатку?”

І тепер у мене у грудях —

Сонечко яскраво сяє!

У мене тепер — руки-промені!

Вони ласкаво усіх зустрічають!

Прокидаюся — веселий світанок

Вмивається разом зі мною!

Спати лягаю я — а ніжне світло

Світить тихо зіркою нічною!

Я для інших дарувати можу —

Світлом сонечка — радість і щастя!

Мені хотілося б всіх любити,

Розганяючи смуток й негоду!

Якщо сльозки — як маленький дощик —

Сумно солнечку за хмарками.

Я ж з краплинок — зроблю веселку

І сяйво запалю промінцями!

Травам, деревам, квітам,

Тваринкам і птахам веселим –

Я світити буду всім добрим світлом,

Яке із серця струменіє!

Це світло називають — любов.

Хай воно на Землі всіх зігріє!

Хочеш сонечко теж? — Візьми!

І впусти його в серце швидше!